утвердить, укрѣпить. Утвердив ти мою долю мов ту гору серед моря. К. Псал. 66.
Утве́рджуватися, джуюся, єшся, сов. в. утверди́тися, джу́ся, ди́шся, гл. Утверждаться, утвердиться, укрѣпиться. Словом, помислом Господнім небо утвердилось. К. Псал.
Утвори́ти, рю́, риш, гл. 1) Сдѣлать, создать, сотворить. Не придумає, щоб його тут утворити таке, щоб у чумака гроші вкрасти. Рудч. Ск. II. 169. Над усім його поставив, що рука твоя втворила. К. Псал. 15. 2) Отворить. Наймолодша (сестра) ліску втворила. Гол.
Утво́рний, а, е. Стройный, красивый. Ой ти, хлопче, ти утворний, люблю твої очі чорні. Гол. I. 260.
Уте́клий, а, е. Убѣжавшій, бѣглець. Я ж не втеклий, я ж свій чоловік, і сам прийду, — чого мене вести по вулиці. Новомоск. у.
Уте́ком, нар. Убѣгая, на утекъ, бѣгомъ. А вона баче, шо лихо, та втеком од нього, та втеком, — та й утекла. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Утекти́. См. Утікати.
Утеле́пати, паю, єш, гл. Понять, сообразить.
Утелю́щити, ся. См. Утелющувати, ся
Утелю́щувати, щую, єш, сов. в. утелю́щити, щу, щиш, гл. 1) Всучивать, всучить, навязывать, навязать, дать. Ой казав ти, вражий сину, що гарбуз не доріс, — як я тобі втелющила, то ти ледве доніс. Грин. III. 680. 2) Втаскивать, втащить.
Утелю́щуватися, щуюся, єшся, сов. в. утелю́щитися, щуся, щишся, гл. Влѣзать, влѣзть, забираться, забраться.
Уте́мніти, нію, єш, гл. Ослѣпнуть. Утемнів чогось віл; як би полуда, то я вмію здирати полуду, а то ні. Каменец. у.
Утеня́, ня́ти, с. Утенокъ. Плавле утеня, плавле сіреє. Мет. 149.
Утереби́ти, блю́, би́ш, гл. 1) Вложить, всунуть. Утеребив Бог душу як у пня. Ном. № 2915. Втеребила в пісок жовтий старі сині руки. Шевч. 24. 2) Всучить, дать. Комусь (землемѣръ) утеребив таку пайку, що нічого тобі не вроде. Черк. у. Козаку бідному нетязі коновку в руки втеребила. Мет. 379.
Утереби́тися, блю́ся, би́шся, гл. Взлѣзть, взгромоздиться, забраться во что. Позволь собаці лапу на стіл покласти, то він і цілий втеребиться. Ном. № 2841. Чого се ти утеребився в льох? О. 1862. I. 31.
Утересува́тися, су́юся, єшся, гл. Затесаться, забраться.
Уте́рпіти, плю, пиш, гл. Удержаться, утерпѣть. Ой не втерплю — заспіваю. Ном. № 14007. А дочка не втерпіла, в рік прилетіла. Мет. 256.
Уте́рти, ся. См. Утирати, ся.
Утеря́ти, ря́ю, єш, гл. Утратить, потерять, лишиться. Та втеряла вчора вечір, втеряю й тепера. Мет. 98. Свою красоньку втеряла. Макс.
Уте́ча, чі, ж. = Утік. Желех.
Утечи́, чу́, че́ш, гл. = Утекти. Чоловік не годен своїй долі утечи. Федьк.
Уте́чище, ща, с. Убѣжище. Ти, втечище моє, спасеш мене в тісноті. К. Псал. 72.
I. Утика́ти, ка́ю, єш, сов. в. уткну́ти, кну́, не́ш, гл. 1) Втыкать, воткнуть, водружать, водрузить, вонзать, вонзить. Не втикай тут тички. І просто в рот кинжал уткнув. Котл. Ен. V. 50. 2) Только сов. в. — кого́ чи́м. Ткнуть. Мене неначе ножем уток. Федьк.
II. Утика́ти, ка́ю, єш, сов. в. утка́ти, утчу́, че́ш, гл. 1) Вставлять, вставить въ ткань во время тканья, воткать. 2) Только сов. в. Соткать извѣстное количество. Учора як воно (дитина) успалосє, то так довго спало: цілу губку я уткала. Черн. у.
Утика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. утка́тися, утчу́ся, че́шся, гл. Уменьшаться, уменьшиться при тканьѣ. Утка́лося полотна́ 5 арш. Послѣ тканья полотно на 5 арш. стало короче, чѣмъ была основа. Констан. у.
Ути́на, ни, ж. = Утка. Ой, десь моя дитина, як на морі утина. Чуб. V. 461.
Утина́ти, на́ю, єш, сов. в. утну́ти и утя́ти, утну́, не́ш, гл. 1) Отрѣзывать, отрѣзать, урѣзывать, урѣзать, надрѣзывать, надрѣзать, отрубить, надрубить. Аркан втяли, коня взяли. АД. I. 135. Десять разів мірь, а раз утни. Посл. Не тримай з панами спілки, бо як твоє довше, то втнуть, а як коротше, то натягнуть. Ном. № 1207. Утя́ти до гапликі́в. Плохо сдѣлать, сказать невпопадъ. Ном. № 12469. 2) Только сов. в. Нарубить, срубить извѣстное количество. Підіть ви, братоньки, сосноньки втніть, аби наш коровай красно ся впік. Гол. IV. 313. 3) Только сов. в. Нанести ударъ, попасть выстрѣломъ. Не втнеш, Аврааме, Ісаака,
