Утра́пити. См. Утрапляти.
Утрапля́ти, ля́ю, єш, сов. в. утра́пити, плю, пиш, гл. Попадать, попасть, найти дорогу. Гуси, гуси! зав'яжу вам дорогу, щоб не втрапили додому. Ном. № 327.
Утра́та, ти, ж. 1) Потеря; утрата. Вона мені про мою втрату нагадала. Г. Барв. 229. 2) Убытокъ. Загуде, заклекоче вода, ламаючи містки, зносячі хисткі перепони, несучи за собою людім шкоди та втрати. Мир. Пов. II. 41. 3) Расходы, издержки. Більша втрата, як дохід. Ном. Настуню-дитинонько! Викупи собі колісцяточка не за велику втрату, — за горілочки кварту. Грин. III. 528. Ум. Утра́тка. Велика втратка на дорогу. Харьк. г.
Утра́тити, ся. См. Утрачати, ся.
Утра́тний, а, е. Убыточный. Шейк.
Утрача́ти, ча́ю, єш, сов. в. утра́тити, чу, тиш, гл. Терять, потерять, утрачивать, утратить. Житя своє втрачу. Гол. Не лізь у чуже, щоб не втратив своє. Посл. Лиха година, як убогий утрате корову, а багатий дитину. Ном. № 13494.
Утрача́тися, ча́юся, єшся, сов. в. утра́титися, чуся, тишся, гл. Издерживаться, издержаться, потратиться; понести убытокъ, Що дав? — Сім кіп! — А за що продав? — За п'ять кіп! — Нащо ж так багато втратився? Ном. № 10570. І навіщо вони на того коня втрачаються? Приїздіть же, будьте ласкаві, щоб нам не прийшлось даремне втратитись.
У́треня, ні, ж. Утреня, заутреня. Ном. № 11216.
Утре́йтє, утре́тє, нар. Въ третій разъ. Приходить іще утретє. Єв. Мр. XVI. 41. Втретє випить треба. Шевч. 16.
Утри́конь, нар. Тройкой лошадей. Найтичанка запряжена утриконь строкатими. Стор. I. 233.
Утрима́ти, ся. См. Утримувати, ся.
Утри́мувати, мую, єш, сов. в. утрима́ти, ма́ю, єш, гл. 1) Удерживать, удержать. 2) Содерживать, содержать. Аби но виживитися та утримати свою родину. Гн. II. 24.
Утри́муватися, муюся, єшся, сов. в. утрима́тися, ма́юся, єшся, гл. Удерживаться, удержаться. Сам ніяк не може утриматися од сміху. О. 1862. I. 40.
Утрі́йний, а, е. Ядовитый. Вх. Зн. 74.
Утро́ба, би, ж. 1) Утроба, животъ. Ном. № 9103. 2) Дитя въ зародышѣ. І утроби нема — Бог милував. Козел. у. 3) Поносъ (когда хотятъ выразиться вѣжливо). Лохвиц. у. А шо ж, у дитини утроба є? Екат. у. Слов. Д. Эварн.
Утро́є, нар. Втрое. Вдвоє, втроє б витерпіла за єдине слово. Шевч. 190. Не плети кісоньки утроє. Нп.
Утро́їти, ро́ю, їш, гл. Утроить. Запорозці утроїли своє військо. Стор. М. Пр. 89.
Утропі, нар. Слѣдомъ.
Утрощи́ти, щу́, щи́ш, гл. = Утокмачити. Та як бехнуло, то аж трохи не на три цалі у землю мене втрощило. МВ. (КС. 1902. X. 156).
Утрудни́ти. См. Утрудняти.
Утрудня́ти, ня́ю, єш, сов. в. утрудни́ти, ню, ни́ш, гл. Затруднять, затруднить. Желех.
Утру́нок, нку, м. = Тлунок. Лубен. у.
Утру́патися, паюся, єшся, гл. Привыкнуть. Шух. I. 112.
Утруси́ти, шу́, сиш, гл. Стряхнуть немного чего. Втрусити грушок.
Утру́тити, ся. См. Утручати, ся.
Утруча́ння, ня, с. Вмѣшательство. Хай розійдуться, коли судилось, та без мого втручання до них. Г. Барв. 539.
Утруча́ти, ча́ю, єш, сов. в. утру́тити, чу, тиш, гл. Толкать, вталкивать, втолкнуть. Ой приведи до річеньки, а не втручай в воду. Нп. В танці два кінці: або сам упадеш, або тебе втрутять — а все наб'єшся. Ном. № 12477. Не можуть ніяк її до сіней утрутити. Грин. III. 508.
Утруча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. утру́титися, чуся, тишся, гл. Вмѣшиваться, вмѣшаться. Бороню тобі, князю, втручатись в наші справи. К. ЧР. 346.
Утрясти́, су́, се́ш, гл. Уѣхать, убраться. Може ще доведеться утрясти з Кам'янця. Св. Л. 226. Паніматка не любила ляхів, і вони се добре знали, то не пройшло й година часу, як утрясли. Св. Л. 121.
Утрясти́ся, су́ся, се́шся, гл. Убраться, убѣжать. Вони як чкурнули, — утряслись. А він подививсь тільки вслід, та й з тим і вернувсь. Екат. у. Слов. Д. Эварн.
Уту́га, ги, ж. = Туга. На чужім краю є що їсти й пити, тілько серцю втуга, — ні з ким вогорити. Грин. III. 397. Яка ж мені за тобою втуга великая. Грин. III. 219.
