Оце́, нар. = Отсе. Оце твої діти. Шевч.
Оце́й, оця́, оце́, мѣст. = Отсе.
О́цет, о́цту, м. Уксусъ. (Канев. у.). Несе щуку-рибу з оцтом. КС. 1882. V. 362. Насміхались воїни, подаючи йому оцет. Єв. Л. XXIII. 36. Піднести з оцтом фиги. Котл. Ен. III. 17.
Оцирклюва́ти, клю́ю, єш, гл. 1) = Обцірклювати. 2) Переносно: поставить въ безвыходное положеніе? Опутать? Здурів і я на старі літа: кругом себе оцирклював. Греб. 350.
Оці́лок, лку, м. = Кресало. Вх. Уг. 256.
Оцінува́ти, ну́ю, єш, гл. Оцѣнить. Оцінував мене добре старий мій: та ти, каже, не стоїш і два шаги. Харьк. г.
Оцу́палок, лка, м. = Оцупок.
Оцу́піти, пію, єш, гл. Затвердѣть.
Оцу́пок, пка, м. Обрубокъ, бревно, полѣно. Попроси оцупок березини на веретена, а то й на оплінь. Г. Барв. 523.
Оцюди́, нар. = Осюди. Оцюди положиш. Оцюди́ ли́шень слу́хай. Слушай это. Ном.
Оча́, чати, с. = Оченя. Вх. Лем. 455.
Оча́й, нар. = Ачей. Очай би чи не встала на Чорному морю бистрая хвиля, очай би чи не повиривала якорі в турецької каторги. Чуб. V. 933.
Оча́нка, ки, ж. Раст. Euphrasia officinalis L. ЗЮЗО. I. 123.
Оча́патися, паюся, єшся, гл. Придти въ сознаніе. Поклали сторч головою в сніг, і через кільки часу я (п'яний) очапався. Грин. II. 178.
Очарува́ти, ру́ю, єш, гл. Очаровать, околдовать. Ти, дівчино, чаровниченька, очарувала-сь моє личенько, очарувала-сь серце і душу. Чуб. V. 75.
Очеви́дьки, очеви́дячки, нар. Очевидно, явно, на глазахъ, предъ глазами. Всі очевидьки їх поважали. Левиц. I. 385. Потомок перевертня очевидячки вертався до свого роду. Левиц. I. 161. Стережеться він виявити свою тугу очевидячки. Чаще съ предлогомъ у. Вони тебе у очевидьки ошукують. К. ЧР. 301. (Вовки) іззіли у очевидячки лошака. Рудч. Ск. I. 90. Не приснилось, а в очевидячки явилось. К. ЦН. 230. Христі, мов живе, усе те стало в очевидячки. Мир. Пов. II. 84.
Очеди́рини, рин, ж. мн. = Похрестини. Мил. 27.
Очемері́ти, рі́ю, єш, гл. Одурѣть, прійти въ безсознательное состояніе. Вони на мене напали і хотіли вигнать; а тут ззаду кричать: „бережись, бо вдарить тебе кілком! — я й очемерів і не знаю як повернувсь, та й ударив її. Екатериносл. у.
О́ченько, ка, с. Ум. отъ око. Чуб. V. 2, 246.
Оче́ньпати, паю, єш, гл. Выздоровѣть, подняться послѣ болѣзни. Цілу весну мене теплим молоком напували, поки я трохи оченьпала. МВ. (О. 1862. III. 42).
Оченя́, ня́ти, с. Глазокъ. Вміла мати брови дати, карі оченята, та не вміла на сім світі щастя-долі дати. Шевч. Ум. Оченя́тко.
Оче́па, пи, ж. Крюкъ, багоръ, которымъ притягиваютъ къ берегу плотъ. Вх. Зн. 45.
Очепи́ти, ся. См. Очепляти, ся.
Очепі́ритися, рюся, ришся, гл. Схватиться, уцѣпиться. Так він, як поплив бичок, очепірився йому за хвіст і поплив з їм. Грин. I. 44. Нахилив вишню, очепірився та їсть. Харьк. у.
Очепля́ти, пля́ю, єш, сов. в. очепи́ти, плю́, пиш, гл. Обвѣшивать, обвѣсить кругомъ чего ткань, надѣть — напр. юбку и пр. Василина очепила плахту шовком ткану. Мкр. Н. 24.
Очепля́тися, пля́юся, єшся, сов. в. очепи́тися, плю́ся, пишся, гл. Цѣпляться, уцѣпиться, зацѣпиться, пристать, привязаться. Мил. 21. Вона (відьма) давай на його сідать… Очепиться за його, то він і таска її. Драг. 71. А діти як вчепились за шию мені, то й не вступаються. МВ. I. Як очепився я жити у пана, то й живу вже сьомий рік. (Міус. окр.). Як очепиться який біс, що на в-руні кінь ходе, то заграбує коня. НВолын. у.
Очепури́ти, рю́, ри́ш, гл. Очистить, привести въ порядокъ. Очепурити двір. Рк. Левиц.
Очерви́віти, вію, єш, гл. 1) Очервивѣть. 2) Опротивѣть, надоѣсть.
Очере́дити, джу, диш, гл. Остепенить, удержать. Оже не очередиш (сина) , що хоч йому роби, а не очередиш. Кобел. у.
Очере́мха, хи, ж. = Черемуха. Мет.
Очере́т, ту, м. Камышъ. Бодай тая річка очеретом заросла. Чуб. III. 123. Чорт сидить в очереті та полохає жабів. Чуб. I. 106. Ум. Очеретець.
Очерети́на, ни, ж. Стебель камыша. Бігли три дівчини, вирвали три очеретини. Чуб. I. 127. Щоб тебе очерети́ною змі́ряли! Пожеланіе смерти (отъ обычая мѣрять мертвеца камышиною). Мил. 168. Ум.
