I. 195. Хо́ду дава́ти. Убѣгать. Чого ж ти нас кидаєш? Куди ж ти так швидко ходу даєш та й не озираєшся? Г. Барв. 208. 3) Сбытъ. На паляниці нема ходу: люде бубликів та й бубликів. Грин. I. 78. 4) Походка. 5) Тим же хо́дом. По прежнему. Параска журилась тим же ходом, що спершу. Г. Барв. 114. 6) У хід кла́сти. Класть передъ собой, по пути своего слѣдованія. Клади сіно в ход. Рк. Левиц. Ум. Хо́денько, хо́донько. Сам він (молодий) за мною приїхав, за моїм ходеньком дрібненьким, за моїм личеньком біленьким. Лукаш. 150. Не Марисин то ходонько, не Марисин голосонько, лиш Марисин рутян вінок. АД. I. 306.
Хі́дка, ки, ж.? Похожано, поброжано коло хідки — стежки. КС. 1883. IX. 221.
Хі́длі, лів, м. мн. Ходули. Паничі учаться на хідлях ходити. Вх. Зн. 76.
Хідни́к, ка́, м. Дорожка, тропинка. Вх. Уг. 273.
Хидня́, ні, ж. 1) Хожденіе. Давай ходить в горох!… Ходили і хіднею пшеницю й жито все так зм'яли та стовкли. Г. Арт. (О. 1861. III. 90). Яка тепер хідня! багно по коліна. Черк. у. Звісно хідня моя якая! як отак на негодь та вночі, то і в рів шелеснеш. Екатериносл. у. 3) Походка. Ну, та й хідня його паскудна. Лебед. у.
Хімлу́шечка, ки, ж. Ум. отъ хімлушка.
Хімлу́шка, ки, ж. ? Ум. Хімлушечка. Захімлили хімлушечку, як у полі душечку. Сьому-тому хімлушечка, а Юрасю як душечка. Мет. 209.
Хіп! меж. Хвать! Мир. ХРВ. 321. Він підкрався та хіп її за хвіст, та й піймав. Рудч. Ск. II. 10.
Хір, хоря, м. = Тхір. Вх. Зн. 76.
Хірт, хорта́, м. Борзая собака. Дріжить, як мокрий хірт, зубами, знай, цокоче. Греб. 385.
Хірхи́льний, а, е. Плутоватый, хитрый. Желех.
Хісе́н, сна́, м. = Хосен. Який мені з того хісен? Ямпол. у.
Хіснува́ти, ся, ну́ю, ся, єш, ся, гл. Пользоваться.
Хіть, хо́ті и хі́ті, ж. Охота, желаніе. Були латинці дружні люде і воюватись мали хіть. Котл. Ен. IV. 60. Сього дива — аби хіть. Ном. № 7673. Аби хіть була! от як уже немає хоті.... Ном. № 4975. Хіті з вола, а сили з комаря. Ком. Пр. № 1233. Хіть ма́ти до ко́го. Имѣть къ кому склонность, влеченіе. До кого ти хіть більшу маєш? Полт.
Хіхи, хів, мн. Смѣхъ. Одно хіхи справляють! Лохв. у.
Хлак, ка́, м. Флагъ. Приїздять у ті дикі степи, роблють три куріні і викидають три хлаки. Грин. I. 190.
Хла́мати, маю, єш, гл. Съ жадностью ѣсть. З хлівця прожогом вискочила невеличка свинка і кабанчик і давай похапцем хламати зерно. Мир. ХРВ. 9.
Хлами́да, ди, ж. Хламида. Ходив він як чернець, у високій шапці, у чорній хламиді і підперізувався ремінним поясом. Стор. II. 56.
Хлами́дник, ка, м. Босякъ. Полт. у.
Хлами́дниця, ці, ж. Босячка. Кобел. у.
Хламі́ття, тя, с. Тряпье, лохмотья. Хламіття позбірай, от буде дощ.
Хла́нок, нку, м. Флангъ. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Хлань, ні, ж. 1) = Безодня. 2) Множество, огромное количество. Хланею налітали. Желех. Виїв би хлань.... Фр. Пр. 71.
Хлап, па, м. 1) Валетъ (въ картахъ). КС. 1887. VI. 463. 2) Клапанъ (въ музыкальномъ инструментѣ, напр. въ лірі). Прил. у.
Хлебесну́ти, ну́, не́ш, гл. Хлебнуть, выпить. Лице хмуре, чуб стовбуром — ознака, що Грицько вже хлебеснув. Мир. Пов. I. 131.
Хлебта́ти, бчу́, чеш, гл. Хлебать, локать. „Чи не хоч, душко, чаю?“ — спитав капитан, хлебчучи його з люлькою. Кв. Собака хлебче воду. НВолын. у.
Хлезі́нь, ні, ж. Раст. Bunias orientalis. Шух. I. 21.
Хле́піт, поту, м. 1) Плескъ, всплески. 2) мн. Хлепоти. = Гряда 3. Вх. Пч. II. 25.
Хлепоті́ти, почу́, ти́ш, гл. Плескать, вплескиваться. Хлепоти.... зоветься місце, де ріка іде вузшим коритом, а хвилі єї підскакують і хлепотять. Вх. Пч. II. 25.
Хлепта́ти, пчу́, чеш, гл. = Хлебтати. Не погане море, що собаки хлепчуть. Ном. № 5210. Та ж він хлепче кров людськую, мов собака воду. К. МБ. X. 12.
Хли́нути, ну, неш, гл. Хлынуть. І хлинули сльози; дрібні, дрібні полилися. Шевч. 172.
