обіймах недужу свою дитинку. МВ. II. 178. Хитати головою. Ой тихо, тихо Дунай воду хитає. Грин. III. 494.
Хита́тися, та́юся, єшся, гл. Шататься, касаться, колебаться. Тільки одним одно хиталось зелене дерево в степу. Шевч. 437. Сине море хитається, білий заєць купається. Лубен. у.
Хитва́нний, а, е. Шаткій. Хитванний пліт. Вх. Зн. 76.
Хитли́вий, а, е. Шаткій, неустойчивый. Желех.
Хитну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ хитати. Качнуть, шатнуть. Хитнула головою. Левиц. Пов. 122.
Хитну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Одн. в. отъ хитнутися. Качнуться. (Іде) і не хитнеться, як стрілка. Г. Барв. 293. Головка хитнулась. Рудан. I. 32.
Хи́трий, а, е. 1) Хитрый. Хитрий, як лисиця. Ном. № 1252. 2) Замысловатый. От де, люде, наша слава, слава України! Без золота, без каменю, без хитрої мови. Шевч. 46. 3) Скорый, быстрый. Вх. Уг. 272. Ум. Хитре́нький.
Хи́трик, ка, м. Хитрецъ. Ну й хитрик з тебе! Харьк.
Хитри́ти, рю́, ри́ш, гл. = Хитрувати. Пан Турн тут на слизьку попав! виляв, хитрив.... Котл. Ен.
Хи́трість, рости, ж. Хитрость. А все то хитрость єсть жіноча, новинкою щоб підмануть. Котл. Ен.
Хи́тро, нар. 1) Хитро. Хочеться так, щоб хитро-мудро та невеликим коштом. Ном. № 3116. 2) Скоро, быстро. Вода хитро іде та вали б'є. Вх. Уг. 272. Ум. Хитре́нько.
Хитро́во, нар. Хитро, лукаво. А батько їй спокійненько та хитрово (каже). МВ. II. 82.
Хитромо́вний, а, е. Витійскій. Шкода слави твоєї, вродливая, краска країно! Шкода твого Парфенона, шкода театрів твоїх, шкода Солонових прав, хитромовних річей Демосфена. О. 1861. I. 93.
Хи́трощі, щей и щів, ж. Хитрость, хитрыя уловки. Ми силу маємо, — позич нам хитрощей. Чуб. II. 108. Ти, Соломоне, хитрий та мудрий: вийдеш сам хитрощами та мудрощами. Грин. I. 75. На хи́трощах ходи́ти. Хитрить, лукавить. Вона уся на хитрощах ходе. Полт.
Хитрува́ти, ру́ю, єш, гл. Хитрить. Рудч. Ск. I. 188. (Лисиця) як там уже не хитрувала, да не могла узять те м'ясо. Рудч. Ск. I. 21. Е, хитруй, не хитруй, а проти Бога не вихитруєш. Павлогор. у.
Хитру́ха, хи, ж. Хитрая женщина. Желех.
Хиту́ні, хиту́сі, хиту́сеньки, меж. = Хитю.
Хить, меж., выражающее качаніе, шатаніе. Як човничок у морі: туди хить, туди хить! Г. Барв. 361.
Хитю, меж., выражающее качаніе. Ном. стр. 299, № 310. Хитю, хитю, малеє дитятко! Нп.
Хитю́чий, а, е. 1) = Хисткий 1. Се хитючий човен. Волч. у. 2) = Хисткий 3. Яка хитюча гілька. Нѣжин. у.
Хихи, меж., выражающее смѣхъ, хихи! Я з хлопцями хихи, хихи! Нп. Ой ти старий: кахи, кахи! я молода: хихи, хихи! Маркев. 45.
Хихи́чки, чок, ж. Хихиканье, пересмѣшки. І хихички — той же сміх. Ном. № 12644.
Хи́тіт|Хи́хіт, хоту, м. Смѣхъ, хихиканье. Уман. у. Въ иныхъ мѣстностяхъ лишь во мн. ч.: хи́хоти. Дриготи-дриготи, а завтра будуть хихоти-хихоти. Лебед. у.
Хихітня́, ні, ж. Смѣхъ, хихиканіе. См. Хихіт. Хихітню́ справля́є . Смѣется. Константиногр. у.
Хихла́тий, а, е. 1) Пушистый. Хвіст у лиса хихлатий. Вх. Зн. 76. 2) Вѣтвистый. Хихлате смеречє. Шух. I. 185.
Хихота́тися, чу́ся, чешся, гл. Хихикать, смѣяться. Щось за ним іззаду ніби хихочеся. ЕЗ. V. 212.
Хиць, меж. 1) Выражаетъ паденіе? А вона хиць мені на шию. 2) = Хап. Вх. Уг. 273.
Хицьки́й, а́, е́ = Хисткий 1. На туім Дунаю хицькії кладки. Чуб. III. 306.
Хи́шки, шок, ж. = Хихички. Хишками-смішками одбувсь. Черк. у.
Хіба́, нар. = Хиба. Хіба тобі кобили трохи? Рудч. Ск. I. 2.
Хід, хо́ду, м. 1) Ходъ, проходь. Хід узенький та низький і дуже трудний. МВ. II. 73. 2) Шествіе, движеніе впередъ. Нема́ йому́ ходу. Не можетъ идти впередъ. О. 1862. IV. 85. Во мн. хо́ди — хожденіе. Минулися мої ходи через три городи: серце ж моє, дівчинонько, любитися годі. Грин. III. 223. Хід полони́нський. Сопровождающійся обрядами и пѣснями выгонъ скота весной изъ сель въ полонини. Шух.
