Він ледачий химороду химородить. Г. Барв. 449.
Химоро́дний, а, е. 1) Капризный, своенравный. 2) Посредствомъ колдовства добытый. Воску з під цих бджіл не годиться давати на церкву, бо він не чистий, химородний. Грин. II. 322.
Хи́мородник, ка, м. Колдунъ, знахарь. К. ЧР. 153, 427. Проклятий химородник, що заморочив вам голови. К. ЧР. 194.
Хи́мородні, день, ж. Хитрыя затѣи, хитрости.
Химоро́дниця, ці, ж. Колдунья, вѣдьма. Нѣжин. у.
Хи́мородь, ді, ж. 1) = Химорода. Почав вже химородь строїти. Харьк. г. 2) = Хамородь. Вх. Зн. 76.
Хи́ндя, ді, ж. Лихорадка. Хай тебе хиндя попотрясе. Ном. № 3728.
Хи́рбет, ту, м. Спина. Гн. I. 193.
Хире́нний, а, е = Хирний. Вередує, як той панич… І де взялось таке хиренне? Все село проклятого не нагодує, а він собі гуляє, п'є. Шевч. 562.
Хи́рий, а, е = Хирний. Дід Омелько хирий. О. 1862. VIII. 20.
Хи́ріти, рію, єш, гл. Болѣть, хворать, хирѣть. Котл. Ен. III. 62. Хирітиме-хирітиме, та й умре. Ном. № 13925.
Хирла́ти, ла́ю, єш и хирляти, ляю, єш, гл. = Хиріти. Вх. Зн. 76. Хирляв півроку.... та й умер. ЕЗ. V. 32.
Хирля́вий, а, е = Хирний 1 = Хирлявий 1. Вх. Зн. 76.
Хи́рний, а, е. 1) Болѣзненный, безсильный. Чоловік хирний. Черк. у. Та там дівча замліле, більш хирне, ніж здорове. Черниг. г. До твоїх ніг мої руки хирні простягаю. К. МБ. XI. 149. 2) Ничтожный, плохой, скверный. Мовчи, хирний! Ном. № 13094. Десь вража мати підкусила, щоб хирний тут ти не сидів. Котл. Ен. I. 32. Ляж, хирний, та й мовчи, а з паном не рівняйсь! Г. Арт. (О. 1861. III. 83).
Хи́ря, рі, ж. Болѣзнь. Употребл. лишь въ извѣстныхъ выраженіяхъ, напр. Таки́й, як хи́ря. Больной, имѣющій жалкій видъ. Вернувся наш запорожець, як та хиря-хиря, обідраний, облатаний, калікою в хату. Шевч. 229. Годи́ти, як хи́рі. Сильно угождать. Як тій болячці, як тій хирі громадою годили тому борцеві. Шевч. 569. На хи́рю. На бѣду. А кайзак нахирю та на тяжке лихо любенько та тихо і вкрав ту сокиру. Шевч. 436. Ма́тері їх хи́ря! Ругательство. Шевч. 168.
Хи́рявий, а, е = Хирний. Хирява баба, як гирява макітра. Ном. № 14274. Хирява шляхта знов усе догори ногами переверне. Стор. М. Пр. 46.
Хиря́чка, ки, ж. Болѣзнь. Хирячка напала Катрю, треба лічити. Полт.
Хист, ту, м. 1) Способность, дарованіе. Чи ж з його хистом ото зробить. Черк. у. Не з моїм хистом було зробити те, чого бажав. Стор. М. Пр. 33. Тобі́ не хист. Ты не способенъ, не по твоимъ способностямъ. Тобі не хист з Енеєм битись.... ти, бачу, здатний бить собак. Котл. Ен. V. 29. Не до твого́ хи́сту. Не по твоимъ способностямъ. 2) Ограда, защита. Вітрюга такий, що аж хист вириває з землі навкруг пасіки. Лебед. у.
Хисти́ти, щу́, сти́ш, гл. Защищать, прикрывать, припрятывать. Новомоск. у.
Хисти́тися, щу́ся, сти́шся, гл. Огораживаться, укрываться, прятаться, защищаться прикрытіемъ. Вже як ні хиститься вовк або й лисиця, а розумніш від чоловіка не буде, — таки уб'є. Канев. у.
Хистки́й, а́, е́. 1) Колеблющійся, шаткій. Бистрі річечки, ще й хисткії кладочки. Грин. III. 496. Вже ступила на хистку кладку. Левиц. I. 172. Хисткий місточок. Левиц. I. 437. 2) Слабаго здоровья. Да вона в тебе скоро вмре. Бач, яка хистка. Г. Барв. 5. 3) Гибкій. Тонкий да хисткий стан. К. ЧР. 163. Уродливий парубок, хисткий, як очеретина. МВ. I. 4) Способный, умѣлый, ловкій. Ну, вже й хисткий хлопець. Канев. у. Та скора ж, та хистка, як та ластівка! Г. Барв. 103.
Хи́стко, нар. Шатко. От же й тепер він, бачця, той же, да ні: усе в його стало якось хистко. К. ЧР. 318.
Хисто́к, тка́, м. 1) Искуственный кустъ, за которымъ охотникъ подкрадывается къ дичи. Козел. у. 2) Потайное мѣсто въ оградѣ пчельника, куда пасѣчникъ можетъ укрыться во время опасности.
Хисть, ті, ж. = Хист. К. ЧР. 128. Запорозька хисть. К. ЧР. 150. Тьфу на їх хисть, та й годі. Шевч. 295.
Хита́ння, ня, с. Шатаніе, качаніе.
Хита́рь, ря, м. Межа, граница. Шух. I. 73, 75.
Хита́ти, та́ю, єш, гл. Шатать, качать. Ой у полю билина, вітер нею хитає. Чуб. V. 74. Сиділа на лаві, хитаючи в
