Хи́жний, а, е. Относящійся къ хиж'ѣ, то-же, что и хижечний.
Хи́жо, нар. Хищно. Поглядали на Лесю так хижо, як вовки на ягницю. К. ЧР. 90.
Хижчи́на, ни, ж. = Хижка. Мил. 159. А вона метнулась у хижчину, — там стояла горілка. Полт. Побігла вона швиденько у хижчину. О. 1862. V. 49. Я тобі поставлю хишчину в лісі, і там будеш сидіти. Гн. I. 133.
Хи́за, зи, ж. = Охиза. Мир. ХРВ; 125.
Хизува́тися, зу́юся, єшся, гл. Хвастать, спесивиться. Хизується, неначе на пристяжці. Ном. № 2508.
Хи́кавка и хи́калка, ки, ж. = Икавка. Мил. 9.
Хи́кнути, ну, неш, гл. Икнуть. Мил. 165.
Хилита́ти, та́ю, єш, гл. = Хитати. І над ними буйний вітер траву хилитає. Рудан. IV. 29.
Хили́ти, лю́, лиш, гл. 1) Клонить, наклонять, склонять. Куди хилить вітер, туди й гілля гнуться. Ном. № 5875. 2) — горі́лку, ча́рку. Выпивать. Яким хилив иноді горілку незгірше свого дядька Охріма. Левиц. I. 280. Хилила таки добре чарку за чаркою. Левиц. Пов. 211.
Хили́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Клониться, наклоняться, склоняться. Не рад явір хилитися — вода корень миє. Нп. Мій таточку, мій ріднесенький! до кого ж ми будемо тулиться й хилиться? Мил. 188. 2) — під ко́го. Быть покорнымъ кому, быть подъ чьей властью. Під мене хиляться і добрі, й злющі. К. ПС. 43.
Хилки́й, а́, е́. Гибкій, легко нагибающійся. Хилку лозинку і снігирь зігне. Ком. Пр. № 773.
Хиль! меж., выражающее быстрое наклоненіе. Черк чарочку з тарілки, хиль, та й випила. О. 1861. XI. Кух. 24.
Хильну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ хилити.
Хильце́м, хи́льці, нар. 1) Согнувшись, наклонясь. А я, гільтай молоденький, того не злякався, хильцем хильцем по під верби, та в зіллє сховався. Гол. III. 164. Козак молоденький та й того злякався, хильці, хильці по під плотом, та й в зілля сховався. Чуб. V. 127. Побіг хильці бур'янами, та й утік. Каменец. у. 2) Хильце́м ковтну́ти. Выпить, сразу опрокинувъ рюмку въ ротъ. Левиц. I. 143.
Хиля́ти, ля́ю, єш, гл. = Хитати. Вітер дуба хиляє. Грин. III. 357.
Хиля́тися, ля́юся, єшся, гл. 1) Качаться, колебаться, шататься. Вітер повіває — сосна ся хиляє. Гол. I. 192. Яка ти бліда, аж страшна і хиляєшся. Г. Барв. 532. Хилялась, як п'яна. К. ЧР. 156. 2) Наклоняться. Як візьмеш хиляться, то аж спина болить. Черк. у. 3) Шататься, слоняться. А жіночка московкою всюди хиляєтьвя — і по жидах, і по панах.... боса. Шевч. 529. Проміж оселею хилявся, тини переступав, ховався. Котл. Ен. V. 73.
Химе́ра, ри, ж. Употребл. преимущ. во мн. ч. Фантастическія выдумки; причуды. Чи довго ще сплітатимеш химери, і голос твій бурхатиме, як вітер. К. Іов. 48. Химе́ри гну́ти. Показывать причуды. Химе́ри гони́ти. Говорить вздоръ. Дівча божевільне химери ганяє. К. Досв. 77. Се він перепився, та сп'яну химери погнав. Кв.
Химе́рити, рю, риш, гл. 1) = Химерувати. Ох старі голови та розумні: химерять, химерять, та й зроблять з лемеша швайку. Шевч. 152. 2) Фантазировать, мечтать. Ох, коли б!… Та що! про се шкода химерити. К. Дз. 142.
Химе́рія, рії, ж. = Химера. Харьк. г.
Химе́рний, а, е. 1) Чудаковатый, причудливый, странный. Оттакий то Перебендя старий та химерний, заспіває, засміється, а на сльози зверне. Шевч. 8. Коли скінчиш ти вигадки химерні? К. Іов. 39. 2) Вздорный. Химерні слова. Шевч.
Химе́рник, ка, м. Чудакъ, странный человѣкъ. К. ЧР. 419.
Химе́рниця, ці, ж. Чудачка, странная женщина.
Химе́рно, нар. Странно, смѣшно.
Химерува́ти, ру́ю, єш, гл. Причудничать; капризничать. Ой, дочко, не дурій! Що се ти химеруєш? Якісь панські роскоші все вертяться в тебе на думці. МВ. I. 26.
Хи́морода, ди, ж. 1) Причуда, капризъ. 2) Колдовство. Г. Барв. 326. Да й сміється вражий запорожець. А він химородою химородив. Сказано — каверзники. ЗОЮР. I. 79. 3) Хи́мороди гна́ти. Причудничать; колдовать. Тепер, каже, піст, дак чого ж химороди гнати? Г. Барв. 110.
Химоро́дити, джу, диш, гл. 1) Причудничать. 2) Колдовать. ЗОЮР. I. 79.
