ся земледѣліемъ. Деякі чумакують, а більш хлібороблять. Харьк. г.
Хліборо́бів, бова, ве. Принадлежащій земледѣльцу. Прийшов до трупу хліборобового. Грин. I. 187.
Хліборо́бка, ки, ж. Женщина, занимающаяся хлѣбопашествомъ.
Хліборо́бний, а, е. Пахатный (о землѣ). Хліборобна земля. Черк. у.
Хліборо́бник, ка, м. = Хлібороб. Ум. Хліборо́бничок. Кому ж ти, косо, достанешся: чи школничку, чи полковничку, чи прежньому хліборобничку, що в поле йде — не вмивається. Чуб. V. 580.
Хліборо́бство, ва, с. Земледѣліе, хлѣбопашество. Масюк любив хліборобство. Левиц. Пов. 193.
Хліборо́бський, а, е. Земледѣльческій, хлѣбопашескій.
Хлібосі́ль, со́ли, ж. Въ выраж.: бу́ти, бува́ти у хлібосо́лі. Водить компанію. Він тепер такий багатирь, що ніколи і у хлібосолі з нами не бува. Лебед. у.
Хлібу́сь, ся́, м. Ласкательное отъ хліб. Святий хлібусь. Вх. Лем. 478.
Хлі́бчик, ка, м. 1) Ум. отъ хліб. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 55. 3) — чо́ртів. Раст. Nonnea pulla Dc. ЗЮЗО. I. 129, 177.
Хлі́бчичок, чка, м. Ум. отъ хліб.
Хліб'я́, б'я́ти, с. = Хлібеня. Зосталося одно хліб'я, — на сьогодні стане. Лохв. у. Візьми пару хліб'ят на дорогу. Лохв. у.
Хлів, ва́, м. Хлѣвъ, помѣщеніе для скота. Бджола з дупла, а свиня з хліва. Ном. № 13168. Моє діло теляче, наїлося та і в хлів. Ном. № 13576. Ум. Хліве́ць, хлі́вчик, хлі́вчичок. Стоїть хлівець, повний овець. Ном. стр. 290, № 4.
Хліви́на, ни, ж. Небольшой хлѣвъ. Ум. Хліви́нка.
Хліви́ще, ща, м. Ув. отъ хлів.
Хлі́вчик, ка, хлі́вчичок, чка, м. Ум. отъ хлів.
Хло. Сокращ. изъ хло́пче. См. Хлопець. А котрим ти конем ідеш, хло? — А котрим же їхав би? рижим. Федьк.
Хло́ню. Звательный падежъ вмѣсто хло́пче, слово ласкательное. А як же ми, хлоню мій, бурлакуючи, справимось? Коли б ти знайшов собі дівчину та одруживсь. Г. Барв. 191.
Хлоп, па, м. 1) Мужикъ, мужчина. Хлоп — як дуб. Ном. № 8617. 2) Крестьянинъ, мужикъ. Пан на троні, а хлоп на ослоні. Ном. № 1146. Коли б не хлоп, не віл — не було б панів. Ном. № 1142. Ув. Хлопи́ще.
Хлопа́к, ка́, м. = Хлопець. Стрілець, кулачник і рубака і дужий був з його хлопак. Котл. Ен.
Хло́пан, на, м. Валетъ (въ картахъ). Не чванься дуже, бо я зараз прикрию хлопаном. Богодух. у.
Хло́пець, пця, м. 1) Мальчикъ. П'ятеро діток Бог дав: дві дівчини і три хлопці. МВ. I. 9. 2) Подростокъ, юноша, молодой человѣкъ, парень; мн.: ребята. КС. 1887. VIII. 767. З Богом — не з хлопцем жартувати. Ном. Еней був парубок моторний, і хлопець хоть куди козак. Котл. Ен. I. 5. Дівчата ж із хлопцями начали гулять. Рудч. Ск. II. 157. У ліс, хлопці! Шевч. 173. Хлопці-риболовці, удалі молодці, ви закиньте сітку через синє море. Чуб. V. 28. 3) Ученикъ у ремесленника. Вас. 210. 4) мн. Хло́пці. Родъ пантомимы съ куклами и музыкой; устраивается дѣвушками на рождественскихъ святкахъ. О. 1862. IV. 87. 5) Подпорка въ дышлѣ у воловьяго воза. 6) Штативъ, подставка для веретена въ видѣ четырехугольной рамки, когда съ веретена сматываютъ на клубокъ нитки. Ум. Хло́пчик, хло́пчичок. В його двоє дітей зосталося: хлопчик і дівчинка. Рудч. Ск. II. 67. См. Хлоню.
Хло́пити, плю, пиш, гл. — дух. Захватывать духъ. Квітки пахнуть, аж хлопить дух. Нѣжин. у.
Хлопи́ще, ща, м. Ув. отъ хлоп. Мужичище-хлопище хап за притику з вія. Гн. II. 168.
Хлопі́йко, ка, м. То-же, что и хлопець 2. За кого ж я піду, молоденька? А чи за старого, а чи за малого, а чи за хлопійка молодого? Мил. 83.
Хло́піт, поту, м. и пр. = Клопіт и пр. Голові хлопіт, а біді весілля. Ном. № 2215.
Хло́пко, ка, м. Мальчикъ, юноша. Десь узявся хлопко, а хлопко маленький, під ним кониченько, коник вороненький. Чуб. V. 1071. Ой запрягай, хлопку, коня вороного, да поїдем вінчаться до попа чужого. Чуб. V. 283.
Хлопкува́ти, ку́ю, єш, гл. Служить. Ой не схотів же ти мені, хлопку, хлопкувати, і будеш же ти панам ляхам стадо напувати. Мет. 403.
Хло́пнути, ну, неш, гл. Выпить зал-
