помъ, выпить. Хлопнула чарку за одним махом до дна. Левиц. Пов. 211. Купила горілки.... сама напилась і кучеру дала, і він хлопнув добре. Чуб. II. 30.
Хлопота́ти, чу́, чеш, гл. и пр. = Клопотати и пр.
Хло́пство, ва, с. Простой народъ, мужики, мужичье. Не нам, шляхто моя вірна, від хлопства втікати! К. Досв. 186.
Хло́пський, а, е. Простой, мужичій. Груба хлопська тварж. Стор. М. Пр. 79.
Хлопта́ти, пчу́, чеш, гл. = Хлептати. Бігло три пси: один білий, другий червоний, третій чорний. Білий біжить більма зобати, червоний крови хлоптати. Мнж. 150.
Хлопцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Быть въ отроческомъ возрастѣ, быть мальчикомъ. Тут він хлопцював, тут виріс і молодиком став. (Стрижев.). Як я ще хлопцював. О. 1862. IX. 63.
Хлопцю́га, ги, м. Ув. отъ хлопець. Я наймит у неї, хлопцюга приблудний. Петренко (Южнор. сб. 33). Ну, вставай, хлопцюго! Млак. 77.
Хлопча́, ча́ти, с. Маленькій мальчикъ. См. Хлоп'я. Ум. Хлопча́тко. Росте те хлопчатко. Морд. Пл. 13.
Хлопча́к, ка, м. = Хлопець. Канев. у.
Хлопченя́, ня́ти, с. = Хлопча. Ходіть лишень ближче, хлопченята, я по яблучку вам дам. МВ. (О. 1862. III. 69). Ум. Хлопченя́тко.
Хло́пчик, ка, м. 1) Ум. отъ хлопець. 2) Подставка въ дышлѣ воловьяго воза (війї), чтобы оно не могло совсѣмъ опуститься на землю. Рудч. Чп. 250. 3) У гребенщиковъ: палка съ нарѣзками, поддерживающая роговую пластинку на верстакѣ во время строганія. Вас. 164.
Хлопчи́на, ни, м. = Хлопець. Паллант, любесенький хлопчина, скріпивсь, стоїть як твердий дуб. Котл. Ен. VI. 28. Ум. Хлопчи́нка, хлопчи́ночка. Мил. 152. Ой де ж ти будеш ночувати, хлопчино, хлопчиночко? Чуб. V. 94.
Хло́пчичок, чка, м. Ум. отъ хлопець.
Хлоп'я́, я́ти, с. Маленькій мальчикъ; мн.: ребята. Се й мале хлоп'я знає. МВ. I. 107. Тепер, — от як там п'ять або шість год хлоп'яті, вже воно й у штанцях. Рудч. Ск. А нуте, хлоп'ята, на байдаки! Море грає, ходім погуляти. Шевч. 49. Ум. Хлоп'я́тко, хлоп'я́точко. Пасе ягнята мале хлоп'яточко в стерні. Шевч. 553.
Хлоп'я́чий, а, е. Принадлежащій, относящійся къ мальчикамъ, ребяческій, мальчишескій. Чуб. I. 117. Хусточка в його, що з кишені виймав, то не хлоп'яча, а притьмом дівоча. Кв. По хлоп'я́чі. Какъ мальчикъ, какъ мальчика. Як її одягали, як постригали по хлоп'ячі, вона не пручалась, нічого не казала, тільки що плакала. Кв.
Хло́ста, ти, ж. Порка, наказаніе розгами. Ном. № 3862. Положивши, дайте добру хлосту, поки верне дощі та роси, що, знаю, в неї на мисниках та на полицях. Кв. Хло́сти да́ти. Выпороть, а затѣмъ вообще отколотить. Гей дамо ляхам, а превражим синам превеликую хлосту. АД. II. 66.
Хлуди́на, ни, ж. Хворостина, лозина, прутъ. Мнж. 193. Аж мій милий іде, як та буря гуде, і хлудину волоче таку суковату та на мою білу спину та пенякувату. Нп. Ум. Хлуди́нка.
Хльобта́ти, бчу́, чеш, гл. = Хлебтати. Юшечку хльобтати. Грин. III. 487.
Хльоп! меж., выражающее ударъ. А він бабу хльоп в писок. См. Хляп.
Хльопта́ти, пчу́, чеш, гл. = Хльобтати. Собаки хльопчуть воду. Харьк. г. Помиї хльоптали. Мил. Св. 49. Грин. III. 545.
Хльо́ра, ри, ж. = Хлоста. Панам, підпанкам і слугам давали в пеклі добру хльору. Котл. Ен. III. 41.
Хльо́рка, ки, ж. Проститутка. Ном. № 723. З обстриженими головами, з підрізаними пеленами, стояли хльорки наголо. Котл. Ен. III. 29.
Хльос, меж., выражающее стеганіе прутомъ, кнутомъ. Верба хльос, бий до сльоз. Ном. № 348.
Хльо́стати, таю, єш, гл. Стегать. Антосьо хльостав різкою на городі. Св. Л. 138.
Хльость! меж. = Хльос. Чуб. II. 575.
Хлюди́на, ни, ж. = Хлудина.
Хлюну́ти, ну́, не́ш, гл. Хлынуть. Вода так і хлюне тобі у вічі.
Хлюп меж., выражающее плескъ воды, паденіе въ воду. Жяба на березі сиділа та хлюп у воду. Драг. 366.
Хлю́пання, ня, с. Плесканіе.
Хлю́пати, паю, єш, гл. Плескать, расплескивать жидкость.
Хлю́патися, паюся, єшся, гл. Плес-
