Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 2.djvu/920

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ЗЮЗО. I. 176. 5) род. п. хме́ля. Сказочный царь древнѣйшихъ временъ. Жили за царя Хмеля, як була людей жменя, чоловік та жінка. Грин. II. 278. Ум. Хме́лик.

Хму! меж. = Хм! Драг. 217.

Хму́равий, а, е. Хмурный. Угор.

Хму́рий, а, е = Хмурни́й. Обличчя збіліле хмуре. МВ. (О. 1862. I. 88). І пішов до неї плачучи хмурий та невеселий. Рудч. Ск. II. 118.

Хму́ритися, рюся, ришся, гл. Хмуриться, дѣлаться мрачнымъ, сердитымъ, недовольнымъ. Не хмурься та послухай, та роби так, як я тобі скажу. Шевч. 300.

Хмурни́й, а́, е́. 1) Пасмурный. Хмурний день сьогодні. Черниг. г. 2) Мрачный, угрюмый, грустный. Чого ж ти, мила, такая і вдень, і вночі хмурная? Чуб. V. 690. Чого хмурні очка смутні? Грин. III. 163. Хмурний віл чогось уже днів зо три ходе. Черк. у. Ум. Хмурне́нький, хмурне́сенький. Грин. III. 97.

Хму́рно, нар. 1) = Хмарно. Грин. III. 191. Зраня було хмурно. Каменец. у. 2) Печально, грустно. Ум. Хмурне́нько, хмурне́сенько. Тобі буде все хмурненько, а мені веселенько. Грин. III. 308.

Хмурово́кий и хмуроо́кий, а, е. Съ угрюмо смотрящими глазами, т. е. угрюмый, сердитый. Вх. Зн. 76. Желех.

Хню́пити, плю, пиш, гл. — го́лову. Опускать голову. Черк. у.

Хню́питися, плюся, пишся, гл. Опускать голову. Черк. у.

Хню́ра, ри, об., хнюрко́, ка́, м. Угрюмый, ворчливый чоловѣкъ. Вх. Зн. 76.

Хнюрува́тий, а, е. Угрюмый, ворчливый. Вх. Зн. 76.

Хо́бза, зи, ж. Раст. Sambucus ebulus. Шух. I. 22.

Хобот, та, м. 1) Рыболовный снарядъ, плетеный изъ лозы. Вх. Пч. II. 24. 2) Хохолъ, хохолокъ. Ум. Хобо́тик. Джаворонок мат на голові хоботик. Вх. Уг. 273.

Хов, ву, м. Воспитаніе, выкормъ. Сей кінь свого хову. НВолын. у.

Хо́ванець, нця, м. 1) Прячущійся. НВолын. у. 2) Воспитанникъ, пріемный сынъ, вскормленникъ. Вх. Лем. 478. 3) Домовой, чортъ. Угор. Гн. I. 213.

Хо́ваний, а, е. 1) Прятанный. 2) Вскормленный, ручной. Вовк хований, приятель перепрошений, син прибраний, а жид хрещений, — то все непевні. Ном. № 8101.

Хованиця, ці, Воспитанница, вскормленница, пріемная дочь. Вх. Лем. 478.

Хо́ванка, ки, ж. 1) Спрятъ. У мене добра хованка єсть, — заховаю, то ніхто не знайде. НВолын. у.

Хова́ння, ня, с. 1) Прятаніе. К. ЦН. 174. 2) Сохраненіе, сбереженіе. 3) Погребеніе, похороны. 4) Хо́вання. Воспитаніе. Це лошиця свого ховання. НВолын. у. Худоба свого ховання. Ном. № 10194.

Хова́ти, ва́ю, єш, гл. 1) Прятать. Де тії гроші, що ти служив? де ти їх ховав? Рудч. Ск. II. 154. Що-дня він мед тягав та в берлозі ховав. Гліб. 2) Беречь, хранить. А ви Україну ховайте. Шевч. 159. Хова́й Боже! Сохрани Богъ. Ном. № 5141. 3) Хоронить, погребать. Хведора Безрідного ховали, в семип'ядні пищалі гремали, у суремки жалібно вигравали. Макс. Ховав піп, ховав дяк і паламарище. Нп. 4) Выкармливать, воспитывать.

Хова́тися, ва́юся, єшся, гл. 1) Прятаться. Лисиця від дощу під борону ховалась, — не всяка, казала капля капне. Ном. Чи сам од кого ховаєшся, чи кого шукаєш? Рудч. Ск. I. 105. 2) Выкармливаться. Худоба буде добре ховатися. ЕЗ. V. 188.

Ховзаниця, ці, ж. = Ковзалка. Вх. Зн. 65.

Хо́взати, заю, єш, гл. Скользить. Щоб коні не ховзали, бо мокро, то тра підкувати. Каменец. у.

Хо́взатися, заюся, єшся, гл. = Ковзатися. Вх. Зн. 65.

Ховзкавиця, ці, ж. Гололедица. Вх. Лем. 479.

Ховзки́й, а́, е́. 1) Скользкій. Намокли, та й ховзкі стали. Каменец. у. 2) Ховзки́й на язи́к. Болтливый, несдержанный. Каменец. у.

Ховпа́к, ка, м. Шапка барашковая. Так на нім ховпак мугтит, як золото ряхтит. Гол. IV. 438.

Ховра́х, ха́, м. Сусликъ. Вовки, лисиці з ховрахами, зайці дурні, шкодливий тхір, і ще там деяких чимало безпешно в лісі панувало. Гліб. Ум. Ховрашо́к. По над шляхом щирицею ховрашки гуляють. Шевч. 77.

Ховста́ти, та́ю, єш, гл. Стегать, хлестать. Кінську голову на дорозі найдеш, — ховстай та бий. Ном. № 10236.

Хо́вувати, вую, єш, гл. Воспитывать, вскармливать. Вх. Лем. 478.

I. Хо́да, ди, ж. Въ загадкѣ: свинья. Виса ( = яблуко) висить, хода ходить,