масса. Хмарою йдуть люде. Ном. № 7678. 3) Захо́дити в хма́ру. Фантазировать. 4) Хма́рою перейти́. Пройти безслѣдно. Не журись: хмарою перейде, та й край. Волч. у. Ум. Хма́рка, хма́рочка, хма́ронька. За сонцем хмаронька пливе. Шевч. 445. Ясні зірочки — то світилочки, чорні хмарочки, до то свашечки. Мет. 19.
Хмари́на, ни, ж. Туча. Сизенькі хмарини.... по небу простяглися. О. 1862. VIII. 17. Зацвів козак рожиною, дівка калиною, розійшлися вони чорною хмариною. Чуб. V. 283. Ум. Хмари́нка, хмари́ночка. Сияло сонце в небесах, а ні хмариночки. Шевч. 100.
Хма́рити, рить, хма́ритися, риться, гл. безл. Покрываться тучами. Ой хмариться, туманиться став дощ накрапати. Нп. Небо хмариться. Єв. Мт. XVI. 3. Куриться, хмариться, — дощ буде. Грин. III. 384. Шуткують, а у мене в душі хмариться. Ком. Пр. № 435. Ди́виться, мов би хма́рить. Смотритъ сумрачно, мрачно. Кролев. у.
Хма́рка, ки, ж. Ум. отъ хмара.
Хмарни́й, а́, е́. Облачный, пасмурный, сумрачный. Хмарний день. Хмарна осінь. Левиц. I. 45. Лице було хмарне, темне й сумне, як північне небо. Левиц. Пов. 6. Ум. Хмарне́нький, хмарне́сенький. Чуб. V. 890.
Хма́рник, ка, м. Колдунъ, управляющій тучами. МУЕ. III. 53.
Хма́рно, нар. Облачно, пасмурно, сумрачно. Хмарно на дворі. Літечко моє святе минуло хмарно. Шевч. 584. Не дивись так хмарно. Шевч. 299. Ум. Хмарне́нько, хмарне́сенько. Ой ясненько сонце сходить, хмарненько заходить. Чуб. V. 320.
Хмарови́й, а́, е́. Образующійся изъ тучи. Хмарові капельки. Дещо.
Хма́ронька, хма́рочка, ки, ж. Ум. отъ хмарка.
Хме́лик, ка, м. 1) Ум. отъ хміль. З тебе, хмелику, все зле і все лихе. Ком. Пр. № 893. 2) Родъ узора въ вышивкѣ. Г. Барв. 216. Существуетъ нѣсколько разновидностей: хмелик роже́вий, — коло шнуро́чка, — на гілля́чках ягідка́ми, — чорнобри́вцями, — лапка́ми, — петру́шкою, — молоточками. Чуб. VII. 427. 3) — польови́й. Раст. Trifolium agrarium L. ЗЮЗО. I. 139.
Хмели́на, ни, ж. 1) Одно растеніе хмеля. Як хмелині вгору витися. Мет. 79. 2) Раст. Cuscuta. Вх. Зн. 76. Ум. Хмели́нка, хмели́нонька, хмели́ночка. Чуб. V. 280.
Хмели́ти, лю́, ли́ш, гл. Заправлять хмелемъ. Загадав Іван ся женити, з м'якин пиво варити, кропивою хмелити, а глиною дріжджити. Рк. Макс.
Хмель, лю, м. = Хміль.
Хмельни́й, а́, е́. Опьяняющій, хмельной. Молода брага хмельна. Ном. № 8718.
Хмельни́к, ка́, м. Мѣсто, гдѣ растетъ хмель. Желех.
Хмельнича́нин, на, м. Козакъ изъ войска Б. Хмельницкаго. К. Дз. 27.
Хмельни́ччина и хмельни́щина, ни, ж. Эпоха Б. Хмельницкаго. ЗОЮР. I. 97.
Хмельо́вий, а, е. Сдѣланный, состоящій изъ хмеля.
Хмере́ччя, чя, с. 1) Вѣтви, отрубленныя съ дерева. НВолын. у. 2) Чаща лѣсная. Поп. 226.
Хмиз, зу, м. 1) Прутья, мелкій хворость, мелкія, тонкія вѣтви, уже отдѣленныя отъ дерева. Затріщав хмиз під ногами. Стор. М. Пр. 112. Закидана доріженька хмизом. Мет. 282. 2) Мелкая лѣсная заросль. Заросла дороженька хмизом. Лукаш. 71. Хмизом, низом, попід вербами. Ном. № 8793. Ум. Хмизо́к. Нарубали хмизку та заплели хижку, та загнали овечечку-стрижку. Мил. 42.
Хмизи́на, ни, ж. Одинъ прутъ изъ хмизу, а иногда тоже, что и хмиз. „Ой не ходи ж, козаченьку, низом, бо закидаю доріженьку хмизом“. — А я ж тую хмизину одкину, таки тебе дівчину покину. Чуб. V. 389. Ум. Хмизи́нка.
Хми́зний, а, е. Изъ хмизу.
Хмизня́к, ка́, м. Мелкій кустарникъ, то же, что и хмиз 2.
Хмизува́ти, зу́ю, єш, гл. 1) Бить прутомъ. Хмизує добре. 2) Покрывать хми́зом.
Хми́кати, каю, єш, гл. Произносить хм. Полт. г.
Хмілеви́й, а́, е́ = Хмелевий. Чуб. I. 70.
Хміль, хме́лю, гл. 1) Хмель, Humulus lupulus L. ЗЮЗО. I. 125. Чи не той то хміль, що коло тичин в'ється? Макс. (1834), 96. Хме́лем зарости́. Быть заброшеннымъ. Було ремесло, та хмелем заросло. Ном. № 10412. 2) Хмель, опьяняющій напитокъ. Хміль — не вода: чоловікові біда. Ном. № 11454. 3) Родъ узора въ вышивкѣ. На образах рушники, шиті орлами та хмелем. Левиц. I. 27. Также узоръ въ вышивкѣ: хмі́ль голова́тий. Чуб. VII. 427. 4) — боло́тяний. Раст. Humulus lupulus L.
