Хро́пнути, ну, неш, гл. Ударить, бросить со звукомъ, разбить (о посудѣ). Не вгадала, як і хропнула вона миску.
Хропну́ти, ну́, не́ш, гл. Захрапѣть разъ. (Кінь) здорово хропне. О. 1862. I. 16.
Хро́пнутися, нуся, нешся, гл. Грохнуться. Біг, да як хропнувсь об груду.
Хропти́, пу́, не́ш, гл. Храпѣть. Хропе на всі заставки. Ном. № 11331. Хріп на всю хату. Левиц. Пов. 177. Кінь так харапудиться: хропе та сопе, та ніздрями паше. Рудч. Ск. I. 99.
Хру-хру! ''меж., выражающее хрюканіе свиньи. Свині біжит та й: хру-хру. Гн. I. 129.
Хрум, меж., выражающее хрустѣніе. Сим. 210. Коли чує: хрум-хрум. Він потихеньку туди, — аж там лисичка диню їсть. Рудч. Ск. II. 10.
Хру́мати, маю, єш, гл. Ѣсть что нибудь хрустящее. Овечка п'є там, або хрума. Сим. 197. У стані хрумають коні смашне степове сіно. Мир. ХРВ. 108.
Хру́мкати, каю, єш, гл. = Хрумати.
Хру́мсати, саю, єш, гл. = Хрумати. Коні хрумсают сіно. Вх. Зн. 77.
Хрумті́ти, мчу́, ти́ш, гл. Хрустѣть. Діди.... брали киї і давали Кирилові Турові по плечах. Сили в старих руках було в їх іще доволі, що аж плечі хрумтіли. К. ЧР. 279. Роскуси (горіх), то ядро аж хрумтить. Сим. 200.
Хрумча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Хрумати. Оклунок цілий сухарів.... вволік у яму — ну хрумчати. Алв. 75.
Хрунь, ня́, м. 1) Эпитетъ свиньи. (Галиц.). Желех. 2) Въ Галиціи: избиратель, продающій свой голосъ.
Хру́нькати, каю, єш, гл. = Хрокати 1. Гн. I. 129.
Хру́нькіт, коту, м. = Хрокання. Желех.
Хруп, меж., выражающее отламываніе чего-либо. Разогнавшись, скакнув Петро і як раз досяг до другого берега. Аж тут берег під ним хруп! одколовсь, і вже козак похиливсь назад, К. ЧР. 163.
Хру́пати, паю, єш, гл. 1) = Хрумати. 2) Раздроблять. Хрупає м'ясо на шматки.
Хру́пка, ки, ж. Хрящъ, маленькая косточка (въ тѣлѣ). Вх. Уг. 273.
Хрупості́ти, пощу́, сти́ш, гл. Хрустѣть, трещать. Чи чуєш? се кістки в зубах так хрупостять. К. Дз. 144.
Хрупостня́, ні́, ж. Хрустѣніе, трещаніе. Чує вона вже вдень незвичайну хрупостню по снігу на дворі і гомін. Г. Барв. 168.
Хрупоті́ти, почу́, ти́ш, гл. = Хрупостіти. Чую, щось хрупотить по снігу, — підмерзло за ніч. Каменец. у. Хрупотіло щось на улиці по снігу, — то він і йшов. Черк. у.
Хрупо́тява, ви, ж. Хрустѣніе, трескъ. У саду хрупотява така, шо аж сад тріщить. Грин. II. 349.
Хруск, ку, м. Трескъ, хрустѣніе.
Хрускавки́, во́к, ж. мн. Клубника. Гуцул.
Хрускоті́ти, кочу́, ти́ш, гл. = Хрумтіти. Які добрі вареники! Та ще й хрускотять, мов з кісточками. Чуб. II. 501.
Хру́снути, ну, неш, гл. Треснуть, захрустѣть разъ. Хруснуло, як оріх, шуснуло, як у міх. Ном. № 13344.
Хруставець, вця, м. = Мак-самосій. ЕЗ. V. 168.
Хруставча́, ча́ти, с. Слива съ нѣсколько жесткимъ мясомъ. Вх. Уг. 273.
Хру́сталка, ки, ж. = Хрустка. Вх. Зн. 77.
Хруста́ль, ля, м. = Хрущ 1. Melolontha vulgaris. Вх. Пч. II. 27.
Хрусті́ти, щу́, сти́ш, гл. Трещать, хрустѣть. Кістки хрустять. Кв.
Хру́стка, ки, ж. Хрящъ. Вх. Пч. I. 15. См. Хрящ 1.
Хрустки́й, а́, е́. Ломкій, хрупкій.
Хрусь! меж. Выражаетъ звукъ хрустѣнія, треска, удара. Він так ріже, так ріже, коли це хрусь — аж ножик і вломивсь. Кобел. у. Чує: хрусь-хрусь під ногами то пісок, то паліччє. Г. Барв. 519. Прямо москаля в лоб хрусь! Грин. II. 207.
Хрущ, ща́, м. 1) Майскій жукъ. Melolontha vulgaris. Чуб. V. 1144. Вх. Пч. I. 7. Хрущі над вишнями гудуть. Шевч. 395. 2) — воло́ський. Насѣк. Melolontha solstitialis. Вх. Пч. II. 27. Ум. Хру́щик. Ув. Хрущи́ще. Гол. I. 128.
Хруща́ти, щу́, щи́щ, гл. Хрустѣть. Та й заходився хорошенько мнясце під дубом уминать, аж на зубах кістки хрущать. Гліб.
Хру́щик, ка, м. 1) Ум. отъ хрущ. 2) = Вергун? То курчата, хрущики, то сухарики, то що, — все, що мати для Масі набрала, щоб дитина не мліла голодом. Св. Л. 78.
