вать, выпрашивать (о цыганахъ). 2) Въ свадебномъ обрядѣ: ходить по хатамъ, выпрашивать, — См. Цига́нщина. МУЕ. I. 155. (Полт.). Грин. III. 455.
Цигани́ха, хи, ж. Жена цыгана. Поховав піп циганиху. Рудч. Ск. I. 70.
Цигані́я, ні́ї, ж. соб. Цыгане. Желех.
Цига́нка, ки, ж. 1) Цыганка. Ти, циганко, ти, моя коханко, оддай мої ключі золотиї. Чуб. V. 954. 2) мн. Раст. Clematis integrifolia Б. ЗЮЗО. I. 118. Ум. Цига́ночка. Чуб. V. 420.
Цига́ночок, чка, м. Ум. отъ ци́ган.
Цига́нство, ва, с. Цыганство. На́ тобі циганство і панство, коня вороного, ще й хвайду до того. Ном. № 950 (одм.).
Цига́нський, а, е. 1) Цыганскій. У тебе циганська урода. Мирг. у. 2) Цига́нська го́лка. Большая толстая игла. Чуб. I. 212. 3) Цига́нський піт. Дрожь. Усіх циганський піт пройма. Гліб. 4) Цига́нська ри́ба. Головастикъ. Вх. Лом. 480.
Циганува́тий, а, е. Напоминающій своимъ видомъ или поступками цыганъ. Волохи цигануваті. Морд. Пл. 77.
Циганча́, ча́ти, с. Цыганенокъ. Ном. № 936. Дивиться.... як циганча на добре сало. Гліб. Зострічають, тільки не цигана, а циганча, так — літ з п'ятнадцять йому. Грин. II. 212.
Цига́нчик, ка, м. Ум. отъ ци́ган.
Циганчу́к, ка́, м. Сынъ цыгана, молодой цыганъ. Рудан. III. 28. На ярмарку циганчук конем виграває. Рудан. III. 100.
Цига́нщина, ни, ж. Свадебный обрядъ во вторникъ (или среду), состоящій въ выпрашиваніи переодѣтыми (цыганами и пр.) свадебными гостями, различныхъ даяній, кот. потомъ пропиваются. Также: люди, кот. участвуютъ въ этомъ обрядѣ и самыя добытыя даянія. МУЕ. III. 170. Як прийдуть усі люде до дому молодого, то тоді починається циганщина. Циганщина збірається увечері. Убереться один чоловік у жіночий убір, а другий чоловік убереться у салдатський мундір, а пику умаже сажею, і тоді забірають усі люде мішки і йдуть циганити з музиками. (Придя въ хату, переодѣтые играютъ роль цыганъ, танцуютъ, а остальные — выпрашиваютъ и крадутъ). Нациганять усячини, та тоді прийдуть до весільного батька і продадуть кому небудь свою циганщину, а на ті гроші куплять собі горілки, бо батько весільний циганам не дає горілки. (Затѣмъ пируютъ). МУЕ. I. 155. (Полт.).
Циганя́, ня́ти, с. = Циганча. Сидить бідне циганя, попхинькує стиха. Рудан. III. 102. Ум. Циганя́тко. Рудан. I. 97.
Цига́ра, ри, ж. Сигара. Ходить, цигари курить, мов справді він пан. Федьк.
Цига́рка, ки, ж. Папироса. Канев. у.
Цигарко́вий, а, е. Папиросный. Цигарковий папер. Полт.
| Цигарник, ка, м. | |
| Цигарниця, ці, ж. |
Портъ-сигаръ. Є в мене цигарник, але не справді великий. Васильк. у. Ото панська цигарниця, але така гарнісінька, славнісінька. Васильк. у.
Цигарца́ра, ри, ж. Загородная прогулка, маевка. Хиба ти забув, як нас возив на цигарцару у той лісок, що за містом? Воронеж. г.
Циги́кати, каю, єш, гл. Пиликать, плохо играть на скрипкѣ. Желех.
Цидри́на, ни, ж. = Цедри́на. Гей зроби мені з цидрини трумну. Мет.
Цизорик, ка, м. Перочинный ножикъ. Уман. у.
Цизро́м, нар. Струей. Цизром тече кров. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Ци́кавка, ки, ж. = Сикавка.
Циконіти, ню, ниш, гл. Дрожать отъ холода. Желех.
Ци́ли, сз. Или. Галиц. Одколь Варни доставати, ой ци з поля, цили з моря? Гол. I. 3.
Цилю́рик, ка, м. Цырюльникъ. Федьк.
Ци́мбал, ла, м. Олухъ, балбесъ. Цимбале, цимбале дурний. Ном. № 6300.
Цимба́ли, ба́л, ж. мн. 1) Цымбалы. Шевч. 137. На словах, як на цимбалах, а на ділі, як на балабайці. Ном. № 2989. 2) Родъ вышивки. Чуб. VII. 427. Ум. Цимба́лики.
| Цимбали́ст, та, | |
| Цимбали́ста, ти, | |
| Цимбали́стий, того, м. |
Играющій на цымбалахъ. А Яровенко цимбалиста привів. Алв. 21. Казав басиста, що бачив цимбалиста. Ком. Пр. № 782. Це таке солодке, як цукор. — Або ти їв цукор? — Мені росказував цимбалистий, а йому говорив басистий, що як вони у жидів грали весілля, то жиди їли, — і такий, каже, солодкий, що аж страх. Ном. № 7809. (одм.).
Цимбри́ння, ня, с. = Ця́мрина. Могил. у.
Цимбро́ваний, а, е. Имѣющій цимбри́ння. Цимбрована криниця. Млак. 18.
Ци́на, ни, ж. Олово, цинкъ. Желех.
