садочку черешні та вишні. Шевч. 69. Ум. Чере́шенька. Мет. 12.
Черешня́к, ку́, м. Coccothraustes vulgaris. Вх. Уг. 275. См. Чупкар.
Черешня́нка, ки, ж. Родъ кушанья изъ черешневыхъ ягодъ. Черешнінка або ягодінка вариться з черешневих ягід і заправляється молоком або сметаною. МУЕ. I. 101.
Черешня́р, ра, м. = Черешняк. Вх. Уг. 275.
Чери́ти, рю, риш, гл. Облупливать кору. Угор.
Чери́чка, ки, ж. = Чирка 1. Коло кринички плавають черички. Чуб. III. 427.
Чері́дка, ки, ж. 1) Ум. отъ череда. 2) Свиное стадо. Грин. II. 293. Ніхто з людей не бачив, шоб свині увечері вертались додому з черідки не біжучи. Грин. II. 292.
Чері́нь, ня, м. и ж. 1) Подъ печи. Рудч. Ск. I. 134. Наказав жінці топити, а як роспеклась черінь.... Мнж. 117. 2) Платформа надъ сводомъ кухонной печи (между коміном и стѣной). Вас. 194. Як черінь гарячий, так треба насипать жита, щоб сохло. Козелец. у. 3) Полъ гончарной печи, покрывающій своды. Вас. 180. 4) Значительное пространство, покрытое чѣмъ-нибудь. Надибала цілу черінь грибів. Борз. у. 5) Черіне́м сі́ли. Въ кружокъ сѣли? Ном. № 14030. Чумаки сіли черінем полуднати. (К. П. Михальчукъ).
I. Черк, меж. 1) Выражаетъ движеніе рѣжущаго орудія. Підняв косу та черк себе! МВ. 2) Выражаетъ ударъ, хвать! З сим словом черк його в пику! Кв. 3) Выражаетъ хватаніе, хвать! (Собака) кабана черк за ногу і покусала. О. 1862. IV. 83. 4) Чмокъ. Венера зараз одгадала, що в добрий час сюди попала, Вулкана в губи зараз черк! Котл. Ен. 5) Выражаетъ быстрое движеніе, напр. скачекъ. А я меж старі верби та скоком на пеньок, а з пенька черк на вербу. МВ. (КС. 1902. X. 154).
II. Черк, ку, м. Мигъ. Встрѣчено у. М. Вовчка: Ясні очі дівочі дивилися на Кармеля і у той самий черк і собі посмутилися. МВ. III. 12.
Черкавка, ки, ж. Погремушка, трещетка. Вх. Лем. 482.
Черкасе́вий, а, е = Черкасиновий. Черкасева корсетка. Г. Барв. 206.
Черкаси́н, ну, м. Родъ бумажной сѣрой ткани, употребляемой для одежды. Привіз їй.... на корсет черкасину. Г. Барв. 204.
Черкаси́новий, а, е. Сшитый изъ черкасину. Харьк. Корсет черкасиновий. Г. Барв. 205.
Черка́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Проводить черту, чертить. Як надрізує чоловік хліб цілий, то попереду черкає ножем навхрест. Чуб. I. 109. 2) Писать. Батюшка усе зашептував і записував; сестра Меланія теж собі пірцем черкала. МВ. II. 204. 3) Бить (огнивомъ). Кресалом черкає. О. 1861. XI. 44. 4) Ругаться, поминая чорта. Не найшов дверей та й черкає: „Шо воно за чорт там?“ Мил. М. 5. 5) Выпивать. Горілку, мед не чаркою, поставцем черкає. Шевч. 155. Прогуляє; кажуть, черкає добре. Мир. Пов. II. 44. 6) = Черчати. Вх. Лем. 482.
Черка́тися, ка́юся, єшся, гл. Дотрогиваться, касаться. МУЕ. III. 90. Вже туж-туж хліба стає, вже так, що по засіках міркою і дно черкається. Кв. Її плече черкалося з його плечем. Мир. Пов. I. 151.
Черка́ч, ча, м. Пт. Turdus viscivorus, желтоносый дроздъ. Вх. Лем. 482.
Черке́с, са, м. 1) Черкесъ. Грин. III. 603. І всі черкеси в табуни летучих коней попускали. Мкр. Г. 30. 2) = Чемериця, Veratrum album L. Мил. М. 106.
Черке́ска, ки, ж. 1) Черкешенка. Стерігсь, щоб любощів йому черкеска з ними не сунула. Мкр. Г. 19 2) Родъ одежды верхней: черкеска. З вильотами черкеска. Стор. II. 164.
Черке́ський, а, е. Черкесскій. Черкеська старшина. Мкр. Г. 16.
Черкітка, ки, ж. 1) Погремушка, трещетка. Вх. Уг. 275. 2) Ruticilla phoenicura. Вх. Лем. 482.
Черкну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. отъ черкати. 1) Черкнуть, быстро провести одну черту. Черкнув раз пером та й уже. 2) Рѣзнуть. Черкнув ножем, — так кров і бризнула. Харьк. 3) Выпить сразу. Черкнув чарку, утерся й пішов. Харьк. 4) Побѣжать, броситься. А я черкну як ластівка та до перелазу. Щог. В. 21. Черкнув із неба, аж курить. Котл. Ен. I. 28. 5) Ударить. Черкнув його добре в ухо. Куля мене таки черкнула добре. Г. Барв. 406. 6) Бросить, швырнуть. Так черкнув ним (хлопцем) об землю, що аж
