Benth. ЗЮЗО. I. 178. 2) Путь, дорога. Як пообідаєте, паничу, то мерщій у шандру. Харьк. у. 3) Ша́ндру те́рти. Мяться, возиться. Як почне шандру терти! поки повернеться, поки зробе! Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Ша́ндриця, ці, ж. Часть крыла вѣтряной мельницы. Залюб.
Ша́нець, нця, м. Окопъ. По тім боці запорожці покопали шанці. Грин. III. 590. Від Килиї до Ізмайлова покопали шанці. Мет. 431. 2) Під чий ша́нець. Похожій на кого. На мене урікають, що я ночував та й коні взяв. Може другий ночував під мій шанець, то і взяв коні, а не я. Новомоск. у., Залюб.
Шанк, ка, м. Родъ посуды. Мовить до винника, щоб була горілка: винник біжит, бере шанком, Андрій біжит, бере збанком. Гол. II. 498.
Шано́ба, би, ж. 1) Честь, почетъ, уваженіе, почтеніе. Рудч. Ск. II. 204. На що та й шаноба, як добреє слово. Ном. № 12865. 2) Була йому шаноба! Досталось ему. Ном.
Шанобли́вий, шановли́вий, а, е. Почтительный. Буде слухняна і шановлива. Кост. Ч., 33.
Шано́вний, а, е. Уважаемый, почтенный. Двері розчиняє як батькові шановному, як чоловікові любому. МВ. II. 177.
Шанта, ти, ж. Раст. а) Nepeta Catartica L. ЗЮЗО. I. 129. б) Marrubium vulgare L. Вх. Пч. I. 11. См. Шандра.
Шанта́вий, а, е = Шанталавий. Вх. Лем. 484.
Шанталавий, а, е. Изорванный, въ лохмотьяхъ. Вх. Зн. 82.
Шанува́ння, ня, с. 1) Почтеніе, уваженіе. 2) Угощеніе. Почалися законні речі, а за ними веселе шанування. Г. Барв. 329.
Шанува́ти, ну́ю, єш, гл. 1) Чтить, почитать, уважать, оказывать уваженіе. Шануй батька та Бога — буде тобі всюди дорога. Ном. № 9353. Хто шанується, — і люде того шанувать будуть. Ном. № 4429. 2) Беречь, сохранять. Шануй одежу в дворі, вона тебе в людях. Ном. № 11128. 3) Принимать, чествовать, угощать. Ти гостя повинен добре шанувати, а в тебе й борщ не гарячий. О. 1862. I. 29. Де будуть шанувать, там будемо ночувать. Ном. Шанує сусідські діти варениками. Г. Барв. 350. Наливають молодій кварту горілки, ідуть молодого шанувать у другу хату. Грин. III. 426. 4) Шанува́вши слу́хи ва́ші. Извините за выраженіе, съ позволенія сказать. Ном. № 13040. Та се не чоловік, а так, шанувавши слухи ваші, смердюче стерво. Подобное же значеніе: Шану́ючи Бо́га та й вас, яко ґре́чних. Фр. Пр. 88; Шану́ю (кому) го́нор. Гн. I. 129.
Шанува́тися, ну́юся, єшся, гл. Вести себя хорошо, уважать себя. Хто шанується, і люде того шанувать будуть. Ном. № 4429. Чому не Маруся, аби шанувалась. Посл.
Ша́нька, ки, ж. 1) = Шалька 2. Черниг. у. Черк. у. Черном. 2) Котомка для съѣстныхъ припасовъ, которую даютъ мальчикамъ-пастухамъ. (Сосн. у.) и мѣшокъ у рыболова. Мнж. 194.
Ша́парка, ки, ж. Жена ключника, ключница, экономка.
Шапарува́ти, ру́ю, єш, гл. Исполнять обязанности ключника, эконома.
Ша́парь, ря, м. 1) Ключникъ, экономъ. 2) = Шапкарь. Ой миряне! шевці, кравці, крамарі, шапарі! сходіться ради послухати, табаки понюхати. Ном. № 6126.
Шапи́ще, ща, с. Ув. отъ шапка. Ой мій хрещатий барвіночку, не ростилайся по всім садочку, — тудою йтиме мій нелюбий, потопче тебе ножищею, а зорве ручищею, а заткне тебе за шапище. Чуб. III. 166.
Шапівка, ки, ж. Шляпка у гриба. Вх. Лем. 484.
Ша́пка, ки, ж. 1) Шапка. Чуб. VII. 413. Чорт бери тапку, аби голова ціла. Ном. № 7282. 2) Снопъ съ развороченнымъ верхомъ, положенный сверхъ полу́кіпка. Лохв. у. Kolb. I. 63. Шух. I. 166. 3) — жидівська. Растеніе Leontodon taraxacum. Вх. Пч. I. 11. Ум. Ша́почка, ша́понька. Ізняв шапоньку та й поклонився. Чуб. III. 296.
Шапка́рь, ря́, м. Шапочникъ, дѣлающій или продающій шапки. Желех.
Ша́пкати, пчу, чиш, гл. Объ уткѣ: крякать. Качка шапчит. Вх. Уг. 276.
Шапкобра́ння, ня, с. Разборъ шапокъ. Прийшов до церкви на шапкобрання.
Шапкови́тий, а, е. Низкопоклонный. Сказано лях: такий облесливий, шапковитий. Подольск. у.
Шапкува́ння, ня, с. Шапочный поклонъ, сниманіе шапки для привѣтствія. Черк. у.
Шапкува́ти, ку́ю, єш, гл. Снимать
