- Еге! так он воно який птах! -скрикнув Цупченко.
-Імєнно! - доводив свого писар.--Виділи, яке в його волосся довге?
- А хіба то що, як довге волосся?- запитався старшина.
- Як що? А то-ж у них, сицилістів, прикмєта така, знак, значить, штоб свій свого взнав.
- Дєйствитєльно!
Після цієї писаревої промови счинилося, як я вже казав, велике обурення. Чарка не переставала гуляти з рук до рук і пособляла тому, щоб правдивий гнів проти вчителя виявись у виразніших формах. Балакано
довго і багато, і нарешті уражено й поставлено так:
а) щоб скарати вчителя за його зневажливість і невшанування до свого начальства, то не давати йому більше дров;
б) щоб не псував він дітей, настренчувати батьків забирати їх зо школи;
в) розпитатися по селу, про що розмовляє вчитель з людьми, а найбільше з Семеном
