Брата́ння, ня, с. Братанье.
Брата́тися, та́юся, єшся, гл. Брататься, дружиться, входить в дружбу. При добрій годині й чужі братаються, при лихій годині й свої цураються. О. 1861. IV. 94. Нп. Батько мій не братався з панами. Лебед. у. Того ж батька, такі ж діти, — жити б та брататься. Шевч.
Брата́шшя, шя, с. соб. Братцы. Употребл. преимуществ. как слово обращения. Якої ж вам, браташшя, заспівати? К. Бай. 121.
Брате́рній, я, є = Братерський. Пийте братернюю кров. Костом. (О. 1861. III. 31).
Брате́рство, ва, с. 1) Братство, братское родство. 2) Братство, братское дружество. Шевч. 211. 3) Соб. Брат и его жена.
Брате́рськи, нар. Братски, по-братски. Котл. Ен.
Брате́рський, а, е. Братский. Братерськая наша воля. Шевч. 368. По-брате́рськи. По-братски. Жили чесно, по-братерськи. Стор. МПр. 40.
Бра́тець, тця, м. Ум. от брат.
Брате́цьки, нар. = Братерськи. Вони братецьки мов жили. Греб. 325.
Бра́ти, беру́, ре́ш, гл. 1) Брать, принимать. Бере коня за поводи. Мет. 31. Ой не хочу, дівко, я од тебе плати брати. Мет. 101. Бере як не своїми руками. О ленивом, вялом работнике или неловком. Фр. Пр. 118. 2) Брать, набирать. Вийшла мати води брати. Мет. 72. Бере як віл на роги. Набирает на себя непосильно много работы, обязанностей. Фр. Пр. 118. 3) Собирать. Дівчата брали гриби в лісі. 4) Рвать, дергать. Ой там за яром брала дівка льон, та забула пов'язати. Нп. Вмер він уже тоді, як плосконі брали. Грин. I. 33. Бра́ти зу́би. Рвать зубы. Вх. Лем. 394. 5) Получать (вознаграждение, плату). Найнявся до пана, бере по п'ять рублів на місяць. Харьк. 6) — (дівчину). Жениться. Не веліла мати вдовиної дочки брати. Мет. 81. 7) Заимствовать, занимать, брать в долг. Планиди ці… беруть свій світ від сонця. Дещо. Бере гроші на відробіток. Бере́ на зеле́ний ове́с. Берет в долг в счет сомнительных будущих благ. Фр. Пр. 118. 8) Об инструменте, орудии: хорошо действовать, брать. Коса тільки шелесть! шелесть! під самий корінець бере. О. 1861. IV. 34. Його ніяка ні куля, ні шабля не бере. Грин. I. 184. 9) — баса́. Петь басом. 10) — влі́во, ліво́руч. Поворачивать влево, держать левее. 11) — город. Брать город (на войне). Тоді ж ото і Очаків брали. Шевч. 12) — дити́ну. Принимать (об акушерке). Баба Оксана у мене усіх дітей брала. Черниг. Оце баба, що брала мого Йвана. Лебед. у. 13) — зави́чку. См. Завичка. 14) — контра́кт. Заключать условие, контракт. Ніхто з богом контракту не брав. Ном. № 36. 15) — ланцюга́ми. Заковывать. Ланцюгами за поперек втроє буду тебе брати. АД. I. 212. 16) — за ліб, лоб. Брать за чуб, за вихор. Грин. III. 565. Сих дуків-срібляників за ліб, наче волів, ізза стола вивождайте. ЗОЮР. I. 209. 17) — мі́рку. Снимать мерку. 18) — на му́ки. Пытать. Як його взяли, на муки брали. Чуб. III. 349. 19) — на се́бе. Надевать. АД. I. 7. Щонеділі бере білу сорочку. 20) — на спи́ток. Испытывать. 21) — на спо́відь. Исповедывать. 22) — на ум. Понимать, замечать. Нам скаже на глум, а ми беремо на ум. ЗОЮР. I. 13. 23) — о́чі. Привлекать, притягивать, останавливать внимание. Та й сорочка ж: аж на себе очі бере. Кобел. у. Його хата сяяла тільки рушниками… та хорошою, як божий рай, дочкою, що всім брала очі красотою. К. МБ. X. 3. 24) — під гла́ву. Угождать, подчиняться. За віщо ж її нам під главу брать? Вона ж таки менша, а мій чоловік старший. Новомоск. у. 25) — під но́ги кого. Первоначально: топтать, а переносно: одолевать. Бери вороги під ноги. Фр. Пр. 118. 26) — розлу́ку. Разлучаться, расставаться. Треба бра́ти з миле́ньким розлуку. Грин. III. 302. 27) — шлюб. Венчаться. В неділю уже іде до церкви брати шлюб. Грин. III. 515. Шлюб брала, шлюб шлюбувала перед попом і перед дяком з Юрком козаком. Нп. 28) Бере́ кого́ що: а) ему хочется чего. Щоб його не брала ні їжа, ні робота, ні до іншої охота. Грин. II. 323. Пусти на улицю, бо й плач бере. Мил. 87; б) дрижаки́ беру́ть. Дрожит кто. А мене тільки дрижаки беруть, наче у лихоманці. О. 1862. X. 12. Жаль бере́. Становится жаль. Сум, журба́ бере́. Становится грустно. Уроки… ко-
