рості сварлива. Котл. Ен. V. 63. Ум. Брикли́венький.
Брикли́вість, вості, ж. Своенравность.
Брикну́ти, ну́, не́ш, гл. Одн. в. от брика́ти. 1) Лягнуть. Кобила брикнула ногою. 2) Упасть, кувыркнуться.
Брикси (брикс?), ж. Женский праздник 29 июня. Чуб. III. 223.
Бри́ку, меж. = Брик. Встречено в соедин. с словом стрику: А кізочка стрику-брику. Рудч. Ск. I. 60.
Брику́н, на́, м. 1) Резвая лошадь. 2) Шалун, резвый мальчик. Левч. 178. 3) Своенравный человек. Ум. Брикуне́ць, брику́нчик.
Брику́ха, хи, ж. 1) Шалунья, резвушка. Левч. 178. 2) Своенравная.
Брику́чий, а, е = Брикливий. 1) Кобила… брикуча. Кс. 1882. X. 18. 2) Се біс, а не дівка! бач, яка брикуча. О. 1861. XI. Кух. 20.
Бри́ла, ли, ж. Глыба, большой кусок. Гн. I. 120. Брила снігу, со́ли, льо́ду. О, се мабуть дуже сухо було, як горав; які брили повивертав: тут ні ралом, ні бороною нічого не вдієш. Липов. у. Ум. Бри́лка, бри́лочка.
Бриле́ць, льця́, бри́лик, ка, бри́личок, чка, м. Ум. от бриль.
Брилі́в'є, в'я, с. соб. Крупные камни. Желех.
Бри́лка, ки, ж. Ум. от брила.
Брилка́стий, а, е. В комках, крупнозернистый. Вх. Лем. 394.
Бри́лочка, ки, ж. Ум. от брила.
Бриль, ля́, м. Шляпа. Чуб. VII. 413. Старий сидів в сорочці білій, в брилі, на приспі. Шевч. На голову бриль наложив. Котл. Ен. I. 27. Про́стий бриль. Соломенная шляпа, сшитая из гладкой, не зубчатой соломенной тесьмы. Чуб. VII. 413. Ум. Бри́лик, бри́личок, бриле́ць.
Бри́ндза, дзи, бри́ндзя, дзі, ж. 1) Соленый овечий сыр. 2) Бри́ндзю би́ти: а) делать овечий сыр (бриндзю). Вх. Зн. 4; б) перебиваться кое-как со дня на день. Бий бриндзю в діраву діжу. Ном. 12798.
Бри́ндзити, джу, дзиш, гл. Делать бриндзу. Вх. Зн. 4. См. Бриндза.
Бри́ндзя. См. Бриндза.
Бриндзяник, ка, м. Лепешка с бриндзою. Вх. Уч. 228.
Бриндзя́нка, ки, ж. Небольшая бербениця для хранения бриндзи. Шух. I. 214, 206.
Бриндува́тися, ду́юся, єшся, гл. Наряжаться, одеваться. «Ой почекайте іно годиноньку малую, — нехай я ся в крамну сорочечку вбриндую!» — Ой мала ж ти час-годиноньку ся бриндувати. Гол. II. 143.
Бринду́ша, ші, ж. Раст. Crocus vernus. Желех. Росте дрібна густа бриндуша. Шух. I. 215. См. Брендуша.
Бриндюшки́, шо́к, ж. мн. Раст. Crocus banatus. Шух. I. 20.
Брині́ти, ню́, ниш, гл. 1) Звучать, звенеть, дребезжать, издавать звук, — преимущественно о струне и о подобных струнному звуках. Струна бринить. Пісня стихла, тільки одна луна її бриніла ще. Мир. ХРВ. 6. Полотно міцне, аж бринить. Черк. у. Аж губа бринить, та страшно казати. Губи так бринять од холоду. Ном. № 652. Щоб чобітки не рипіли, щоб підківки не бриніли. Грин. III. 170. Так так грали музики і гуляли святі, аж шиби бриніли. Гн. II. 69. 2) Жужжать. Ярі пчілоньки, не бриніть рано. Гол. III. 30. Бо му комар в ухо бринить. Чуб. V. 1087. 3) Журчать, струясь. З криничовини вода бринить. НВолын. у. А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли. Чуб. III. 220. 4) Цвесть, красоваться. Ой зацвіла маківочка, зачала бриніти. Чуб. V. 53. Бринять всюди паняночки як королів цвіт. О. 1862. X. 12. 5) Блестеть, переливаясь. Капками роса бринить та миготить. Св. Л. 295. 6) 1 и 2-е л.: брині́є, єш, гл. Делаться, быть едва заметным. Орел під хмарою тільки бриніє. Сніг бриніє. Мелкий, едва заметный снег моросит. Нежин. у. 7) В голові́ йому вже до́бре брини́ть. У него уже порядочно шумит в голове. МВ. (КС. 1902. X. 146).
Бринта́лик, ка, м. Ум. от бринталь.
Бринта́ло, ла, с. = Бретналь. Желех.
Бринта́ль, ля́, м. = Бретналь.
Бринчо́к, чка́, м. Звонок, бубенчик. Вх. Уг. 228.
Бри́нявий, а, е. О срубленной пихте: перестоявшийся, начавший уже краснеть. Шух. I. 88.
Бринь! меж., выражающее звук струны. Бринь бандура та й замовкне. К. Досв.
