з просьби, то даси з принуки, а чого просьба не докаже, то докажуть буки. Ном. № 1059. Буком того, хто не боронить свого. Фр. Пр. 129.
Бу́кар, ря, м. = Пукар. Херс.
Букарт, та, м. = Байстрюк. Фр. Пр. 129.
Бука́т, та, м. Кусок. Шух. I. 106. Втяла букат сира. Шух. I. 199.
Бука́та, ти, ж. = Букат. В том же значении и ум. бука́тка. Прийде нам сі без букатки хліба пропадати. ЕЗ. V. 29.
Бу́ква, ви, ж. 1) = Буквиця. 2) Буква.
Бу́квиця, ці, ж. Раст.: а) Betonica officinalis L. ЗЮЗО. I. 114. Мил. М. 23; б) — біла. Primula officinalis L. ЗЮЗО. I. 132. Ум. Бу́квичка.
Бу́квичний, а, е. Приготовленный из буквиці.
Бу́ки, нескл. Славян. название буквы б. Аз — били мене раз; буки — набралися муки. Ном. № 6068.
Буки-барабан-башта. Чепуха, чушь, нелепица. Та се так, не во гнів сказати, — буки-барабан-башта, шануючи бога й вас. Котл. НП. 399.
Букивча́к, ка́, м. Зяблик, Fringilla coelebs. Вх. Уг. 228.
Буківка, ки, ж. Род гриба. Вх. Лем. 395.
Буков (ви, ж.?). Буковый жолудь. Вх. Уг. 228.
Букове́нний, бу́ковий, а, е. Буковый. ЕЗ. V. 229. Ліс буковий. Шух. I. 177. На водах, на іорданських, пливе листок буковенний. Чуб. III. 459. Скажи зробити буковую труну. Чуб. V. 631.
Бу́ко́ви́на, ни, ж. 1) Буковое дерево. Гол. I. 106. Як упаде жовтий листок з тої буковини. Нп. 2) Буковый лес. Шух. I. 177. 3) Страна: Буковина. Ум. к 1 и 2 знач.: букови́нка, букови́ночка, букови́нонька. А в лісі, в лісі в буковинойці, там же мі кукала сива зазулейка… Вистинала би я ліс буковину… Гол. II. 77.
Букови́нець, нця, м. Житель Буковины. Желех. Ум. Букови́нчик. Желех.
Букови́нка, ки, ж. 1) Ум. от буковина 1, 2. Шух. I. 177. Буковинка сі розвила. Шух. I. 197. 2) Жительница Буковины. Ум. Букови́ночка, букови́нонька.
Букови́нський, а, е. Относящийся к Буковине, буковинский. Федьк. I. 51.
Букови́нчик, ка, м. Ум. от буковинець.
Букоді́рка, ки, ж. = Букивчак. Вх. Уг. 228.
Букодірча́, ча́ти, с. Птенец зяблика. Вх. Уг. 228.
Букурі́йка, ки, ж. См. Букурія.
Букурі́я, рії, ж. и в том же значении ум. букурійка. Узкий ремень, узкий кожаный пояс для подвязывания у мужчин штанов, у женщин юбки. Шух. I. 120, 123, 127, 132.
Бу́кша, ші, ж. Втулка в колесе (деревянная или железная). Kolb. I. 66. Букшу на те, щоб не розмелювалось колесо. Канев. у.
Бу́кшпан, ну, м. Самшит, букс, Buxus sempervirens.
Букшпа́новий, а, е. Буксовый.
Булава́, ви́, ж. 1) Булава, знак гетманского достоинства. Отоді то козаки добре дбали, бунчук, булаву положили, Єврася Хмельниченка на гетьманство настановили. Дума. До булави треба голови. Посл. 2) = Кийо́к. Грин. III. 667. Мужик прийшов до вовка: лусь, лусь кийком. А лисичка… каже вовкові: «Крути-верти, вовчику, головою, щоб не поцілив сучий син булавою». Рудч. Ск. I. 21. Ум. Була́вка. Ном. № 3944, була́вочка. Чуб. V. 1086.
Була́ний, а, е. Буланый. Сідлай коня вороного, а під себе ще буланого. Чуб. V. 41. Ум. Булане́нький. АД. II. 45.
Була́т, ту, м. 1) Булат, узорчатая сталь. 2) Булатная сабля. Посік же тебе булат вражий. Стор. II. 267.
Була́тний, а, е. Булатный. АД. II. 99. Шаблі булатнії. АД. I. 214.
Була́товий, а, е = Булатний. Палаш… булатовий. Драг. 264.
Булди́мка, ки, ж., булди́мок, мка, м. Род старинного ружья. Наклали повні гамазеї… булдимок, флинт і яничарок. Котл. Ен. IV. 56. За плечима мотався булдимок. Стор. МПр. 3.
Буле́га, ги, ж. Ув. от булка. Голова була голена, тільки оселедець спереду (його через те й прозвали булегою, що в його голова була так як булка обголена). О. 1861. X. 33, 34.
Булига, ги, ж. Раст. Conium maculatum L. Прил. у.
Були́голова, ви, ж. Раст.: а) = Болиголов; б) Chaerophyllum bulbosum L. ЗЮЗО. I. 167.
