Бузничо́к, чка́, м. Ум. от бузник.
Бузо́вка, ки, ж. Потасовка? У нас тут за це бунт: не кладуть податі, а вони правлять, то така бузовка — до бою доходить. ЕЗ. V. 12.
Бузов'я́, я́ти, с. = Бузув'я. Ум. Бузов'я́тко.
Бузо́к, зку, м. Ум. от буз. Во многих местностях употребляется вместо буз. Воркувала горлиця у садку, у куточку тихенькому на бузку. Гліб. Ум. Бузо́чок.
Бузува́ти, зу́ю, єш, гл. 1) Наказывать, бить. Желех. 2) Журить, бранить, делать выговор. Желех.
Бузуві́р, ра, м. = Безувір.
Бузуві́рів, рова, ве = Безувірів. Як то ми одно думали про бідних дівчаток та про бузувірових москалів. Кв. (О. 1861. VII. 6).
Бузуві́рка, ки, ж. = Безувірка. У, якби я піймала оту бузувірку, я б їй голову одтяла, щоб не кидала матері. Кв.
Бузуві́рний, а, е = Безувірний. Чи ж воно таки подобенство старій людині та лопати у піст скоромне? Сказано, бузувірні люди. Харьк. у.
Бузув'я́, я́ти, с. = Бузивок. Ум. Бузув'я́тко.
Бузу́н, на́, м. Низший сорт соли (с примесью грязи). Радом. у.
Бу́зя, зі, ж. Детск. 1) Уста, рот, ротик, лицо. О. 1862. IX. 118. Да́ти бу́зі. Поцеловать. Ти, дівчино хороша, дай же бузі без гроша. Гол. II. 212. 2) Ласк. от бузина. Прийде він до теї бузини, б'є макогоном по їй і приказує: «Добривечір тобі, бузю, ти мій вірний друзю!» (Из заговора). Грин. II. 325.
Бузьде́рево, ва, с. = Дивдерево. Вх. Пч. I. 10.
Бузькі́в, ко́ва, ве. 1) Принадлежащий аисту. Бузькове гніздо. 2) — оге́нь. Раст. Lychnis fios cuculi. Вх. Пч. 11. 33.
Бузько́, ка́, м. 1) Аист, Ciconia alba. Вх. Пч. I. 16. Тішиться, якби го бузько носом ськав. Ном. № 12676. 2) Род орнамента на писанке. МУЕ. I. 205.
Бузьо́к, зька́, м. = Бузько 1. Вх. Пч. I. 16. Ум. Бузьо́чок.
Бузьо́чок, чка, м. 1) Ум. от бузьок. 2) Мн. Раст. Erodium cicutarium. Вх. Пч. I. 10.
Бу́їй, я, є. Буйный. Стоїть як буїй тур, вкопавши ноги в землю. К. ЧР. 166. Голови ви буїї. Котл.
Буй, буя, м. В выраж.: на буї. На открытом месте, доступном ветрам. Її хата стоїть на буї. Черниг.
Бу́йвіл, вола, м. Буйвол. Греб. 359. Да з'їхалось да три воли, да три воли, три буйволи. Чуб. III. 355. Ум. Бу́йволик. Ув. Буйволя́ка.
Бу́йволиця, ці, ж. Самка буйвола.
Бу́йволів, лова, ве. Принадлежащий буйволу.
Буйволя́, ля́ти, с. Буйволенок. Вх. Пч. II. 5.
Буйволя́ка, ки, м. Ув. от буйвіл.
Буйко́, ка́, м. Имя собаки в сказке. З косток бичка вируіс чуйко і буйко, да такі здорові да гладкі собаки. Чуб. II. 143.
Буймистрія, рії, ж. = Бурмистрова? Ніхто не вгадає, хто в нас коровай бгає: чи з села селяночка, чи з міста міщаночка, чи з Києва буймистрія. Грин. III. 472.
Бу́йний, а, е. 1) Крупный. Бачте, яка буйна (картопля)! Г. Барв. 428. Ці скіпки дрібні — беріть оці буйніші. Радом. у. Ученик нехай читає тільки буйну печать. К. Гр. 15. Буйний дощ. 2) Рослый (о растениях). Уродило жито високе, буйне. Чуб. III. 399. Шумить буйна нива. Рудч. Чп. 104. Буйна трава поросла. 3) О почве: жирный. Буйна земля. Хотин. у. 4) Сильный, буйный. Коло, коло Дунаю дівчина гуляє, на буйную филечку спильна поглядає. Мет. 77. Ізза гори буйний вітер віє. Мет. 27. 5) Буйный. Загадаються орлики хижі… по буйних товаришах козаках. Песн. Ум. Буйне́нькій, буйне́сенький. Аж де взявся буйненький вітрець. Чуб. III. 301.
Бу́йність, ності, ж. 1) Изобилие, плодородие. 2) Невоздержность, неумеренность. Молодість — буйність, а буйність — дурність. Ном. № 8717.
Бу́йно, нар. Крупно, сильно, буйно. Сад ріс собі на волі дико і буйно. Левиц. Пов. 191. Що буйнії вітри буйно повівають. Чуб. V. 570. Буйно конем по вулиці проїжджав. АД. I. 189.
Буйту́р, ра, м. = Тур, Bos urus. Вх. Пч. II. 5.
Бук, ка, м. 1) Бук, Fagus silvestris. Коби ми ся тот бук розвив та й берези білі. Гол. Ночує Ганна під синім небом, під зеленими буками. Левиц. I. 62. 2) Переносно: палка, розга. Наука не йде на бука. Ном. № 6024. Як не даси
