Хоць би ти обшила хижечку докола, вера ти не найдеш ньонечка сокола. Гол. IV. 424.
Верба́, би́, ж. 1) Верба, ветла, Salix. Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила. Мет. 113. Не стояла б до півночі з милим під вербою. Шевч. 12. Будь високий як верба, а багатий як земля. Посл. У його на вербі́ гру́ші росту́ть. Он врет, он говорит небылицы. Куди́ не пі́деш, то золоті́ ве́рби росту́ть. Везде испортишь дело. Рудч. Ск. II. 61. Вербу́ носи́ти поча́в. Запил. Грин. I. 233. 2) — ди́ка = Дереза. Вх. Пч. I. 11. Ум. Ве́рбка, верби́ця, верби́чка, верби́ченька, ве́рбочка.
Верби́на, ни, ж. 1) Одно вербовое дерево. КС. 1883. XI. 510. Не стій, вербино, розкидайся. Мет. 159. 2) Вербовое дерево. Стіни з вільхи та вербини. Щог. Сл. 99. Ум. Верби́нка. Мнж. 30.
Верби́нець, нця, м. Лоза. Вх. Лем. 396.
Верби́нка, ки, ж. 1) Ум. от верби́на. 2) Раст. Aster Amellus L. Вх. Пч. II. 29.
Верби́ця, ці, ж. Ум. от верба́.
Верби́ч, ча, м. = Вербниця. Чуб. I. 237. Прийшов вербич, два кожухи тербич. Ном. № 426.
Верби́ченька, верби́чка, ки, ж. Ум. от верба́.
Ве́рбка, ки, ж. Ум. от верба́.
Ве́рблик, ка, м. Принадлежность уздечки, — задвижки, удерживающие с обеих сторон уздцы, вкладываемые в рот лошади. (К. П. Михальчук).
Верблю́д, да, м. Верблюд. Шевч. 437. Після нього і верблюд не питиме. Драг. 379.
Верблю́дка, ки, ж. Раст. Epilobium tetragonum. Вх. Пч. I. 10.
Верблю́жий, а, е. Верблюжий. Іоан був одягнений у верблюжий волос. Єв. Мт. I. 6.
Верблю́жина, ни, ж. Верблюжье мясо.
Вербля́ниця, ці, ж. Время в самом начале весны, когда вербы цветут. Вербляниця то ще не весна: і сніг припада, і крупи ідуть. Вх. Зн. 6.
Ве́рбний, а, е. Вербный. — ти́ждень. Вербная неделя. — неді́ля. Вербное воскресенье.
Вербни́к, ка́, м. Вербовая роща. Кролевец. у.
Ве́рбниця, ці, ж. 1) Вербная неделя. Прийде вербниця, назад земля вернеться. Ном. № 426. 2) = Вербля́ниця. Желех.
Вербня́к, ка́, м. = Вербник. Желех.
Вербо́вий, а, е. Ивовый. Козячий кожух, вербові дрова, — біда готова. Ном. № 8110.
Вербо́в'я, в'я, с. соб. Вербы. Ой ти вербо, вербов'я, похилилося голля. Грин. III. 429.
Верболі́з, ло́зу, м. Раст. Salix caprea. ЗЮЗО. I. 134. Верболіз б'є до сліз. Ном. № 13639.
Ве́рбонька, ве́рбочка, ки, ж. Ум. от верба.
Вербува́нець, нця, м. Завербовавшийся в войско. Вх. Лем. 396.
Вербува́ння, ня, с. Вербование.
Вербува́ти, бу́ю, єш, гл. Вербовать. Ой цісарю, цісаричку, чому нас вербуєш? ЕЗ. V. 143. Ой якже нас вербували, злоті гори дарували; а якже нас звербували, то в кайдани закували. Нп.
Вербу́нка, ки, ж. Вербовка. Пристань, пристань до вербунки, будеш їсти з маслом курки. Ном. № 12511.
Вербунко́вий, а, е. К вербованию относящийся. Желех.
Вербу́нок, нку, м. = Вербунка. Пристань, пристань до вербунку, будеш їсти з маслом курку, будеш їсти, будеш пити і в хорошому ходити. Нп.
Верб'я́, б'я́, с. соб. Вербы. Куди не повернешся — золоте верб'я росте. Ном. № 3136.
Верве́чка, ки, ж. 1) Веревочка, на которой привешена люлька, колыбель (всех верве́чок четыре). К. С. 1893. VII. 80. Шовковії вервечки, колисочка швабська, дитиночка панська. Мет. 4. 2) Ряд, толпа людей, животных. А он Грицько малу вервечку за собою веде. Мир. Пов. I. 129. Вервечка курей. Мнж. 177.
Верг, гу, м. Слой. Вх. Зн. 6.
Ве́ргання, ня, с. Бросание, швыряние. Г. Барв. 425.
Ве́ргати, гаю, єш, сов. в. ве́рг(ну)ти, ну, неш, гл. 1) Бросать, бросить, швырять, швырнуть. Такі дуби верга, що по півтора обіймища. Рудч. Ск. II. 106. 2) Ве́ргнути очи́ма. Взглянуть. Ой шила сорочку, — покоротила, вергла очима на побратима. Гол. II. 226.
Ве́ргатися, гаюся, єшся, сов. в. ве́рг(ну)тися, нуся, нешся, гл. Бросаться, броситься. Шух. I. 212. Як не вержеся
