Верши́на, ни, ж. 1) Верховье реки. Гей з усні Дніпра да до вершини сімсот річок і чотири. Макс. 2) Начало (оврага). Де коні? — В вершині балки. Стор. II. 258. 3) = Вершок 2.
Верши́ти, шу́, ши́ш, гл. 1) Завершать, заканчивать. Вершіть у стозі, бо нема на возі. Ном. 2) Насыпать чего-либо в сосуд выше краев.
Верши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Завершаться, оканчиваться наверху. Мармурові коминки вершилися великокняжими гербами. Стор. М. Пр. 74.
Верші́й, шія́, м. Работник, заканчивающий верх стога. Вершія немає на оцей стіг. Волч. у.
Ве́ршка, ки, ж. Рыболовный снаряд из прутьев лозы, — род корзины, одна сторона которой открыта и бок в этом месте удлинен и лежит горизонтально, — конец его называется при́падь, средина — спадь, сама корзина — гоговни́к. Снаряд ставится на дно открытой стороной против узкого и быстрого течения, гоговник накрывается плитой; гонимая рыба входит в корзину и не может оттуда выбиться, благодаря силе течения. Шух. I. 227.
Вершля́г, га́, м. Молот. (Коваль) і каже: Ну, я нагрію кліщі, а ти бери вершляг. Мнж. 124. Вершляг хоч склянку розбиває, та штуку з криці вигинає. Греб. 322.
Вершни́к, ка, м. Верховой, всадник. Стор. II. 57. Аф. 315. См. Верхівень.
Вершню́к, ка, м. = Верхоляк. Вх. Пч. II. 8.
Вершня, ні, ж. Поверхность.
Вершня́к, ка́, м. 1) Один из пильщиков досок, стоящий при работе сверху. Борз. у. 2) = Верхняк 1. Черниг. у.
Вершо́к, шка́, м. 1) Ум. от верх. 2) Дно шапки с наружной стороны. 3) Верхняя часть очі́пка. КС. 1893. XII. 449. Вас. 191. 4) Та часть курительной трубки, в которую кладется табак. Шух. I. 276. 5) Исток реки. Де річка Лива взяла свої вершечки. 6) Вершок. Лисина у шість вершків. Ном. № 13942. 7) Сливки; сметана. Зо всіх гладишок чисто було вершечки поз'їдаю, наче той кіт. Г. Барв. 356. См. Верхнина. Ум. Верше́чок.
Вершта́б, бу, м. У овчинников: снаряд в виде стоящего одного или двух параллельно поставленных шестов с перекладинами, употребляемый для навешивания овчины при ее обработке. Вас. 153. Сумск. у.
Веря́йка, ки, ж. Деревянный замок. Вх. Уг. 231.
Весе́ла, лої, ж. = Веселка. Вх. Зн. 6.
Весе́лечко, ка, с. Ум. от весло.
Весе́лий, а, е. 1) Веселый. В погоду і смутний веселим буває. Ном. № 602. Будь… весела як весна. Ном. № 4562. Під весе́лу руч. В хорошем настроении. Як от під веселу руч, то й пісень співаємо. Харьк. 2) Приятный, производящий хорошее впечатление. Веселі здалека палати. Шевч. Ум. Веселе́нький, веселе́сенький.
Весе́лик, ка, м. Название журавля, которое нужно употреблять относительно их, когда они прилетают весной, вм. жураве́ль, иначе будешь жури́тися весь год. Драг. 8.
Весели́ти, лю́, ли́ш, гл. 1) Веселить, увеселять. Вона було ввесь двір веселить собою, як зорею. МВ. I. 70. 2) Радовать. І душу веселить одрадою благою. К. Псал. 54. Жити б, жить та славить бога і добро творити та божою красотою людей веселити. Шевч. 327.
Весели́тися, лю́ся, ли́шся, гл. 1) Веселиться. Загубиш, то не смутись, — знайдеш, то не веселись. Ном. № 5851. Веселіться ж, люди добрі, гуляйте! Шевч. 306. 2) Радоваться. Я тобою, пташко, веселюся. Шевч. 193.
Весе́лиця, ці, ж. = Весе́лка 1. Ой знати, знати, хто господиня: в неї в світлиці, як в веселиці. Гол. IV. 545. Ум. Весе́личка. Вх. Зн. 6.
Веселі́сінький, а, е. Совершенно, очень веселый. Мил. 162.
Веселі́сінько, нар. Совершенно, очень весело. Господи, як гарнісінько та веселісінько було. О. 1862. IX. 111.
Весе́лість, лості, ж. Веселость, веселие. Наробили там крику та сміху, радості та веселості. МВ. I. 114. Дай вам, боже, в стайниці радість, в хижі веселість. Гол. II. 2.
Веселі́шати, шаю, єш, гл. Делаться веселее. Желех.
Весе́лка, ки, ж. 1) Радуга. Маркев. 16. 2) — воню́ча. Раст. Phallus imprudicus. ЗЮЗО. I. 131. 3) — чо́ртова. Раст. Phallus caninus L. ЗЮЗО. I. 131. Ум. Весе́лонька, весе́лочка. Розкажи, як за
