горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає. Шевч. 324.
Веселко́вий, а, е. Радужный. Уман. III. 231.
Ве́село, нар. Весело. Тоді чоловік весело співає, як п'ятериком поганяє. Ном. № 1408. Весело не засміється, не гляне. МВ. II. 20. Ум. Веселе́нько. Як мій милий біля мене, — гулять веселенько. Нп.
Весе́лонька и весе́лочка, ки, ж. Ум. от весе́лка.
Веселува́ти, лу́ю, єш, гл. Играть свадьбу, гулять на свадьбе. Аж тиждень веселували, як Марка женили. Александров. у. Слов. Д. Эварн.
Веселу́ха, хи, ж. 1) Веселая женщина. 2) Шутливое название спиртного напитка. Варенухи, веселухи довелось до зволу. Мкр. Н. 38. 3) Лягушка. Вх. Пч. I. 16.
Веселю́х, ха́, м. = Веселуха 3. Вх. Пч. I. 16.
Весе́льце, ця, с. Ум. от весло́.
Весі́вка, ки, ж. = Веселка 1. Вх. Зн. 6.
Весі́ленько, ка, с. Ум. от весілля.
Весі́лля, ля, с. Свадьба. Дай, боже, знати, з ким весілля грати. Ном. № 262. Загоїться, поки весілля скоїться. Посл. Відбу́ти, відгуля́ти весі́лля. Сыграть, отпраздновать свадьбу. Весі́ллям называются и вообще все участники свадьби: весілля йде до молодої. О. 1862. IV. 30. Ум. Весі́ленько, весі́ллячко. Вінець сплете дівчинонька та на весіленько. Млак. 93. Яке ж твоє весіллячко смутне-невеселе. Г. Барв. 208.
Весі́льний, а, е. Свадебный, брачный. Так мені вподобалась, як вовкові весільні пісні. Ном. № 5019. Весільна хустка. Шевч. 318. Чи можуть синове весільні постити? Єв. Мр. II. 19. Весі́льний дім, ха́та. Дом невесты. Мет. МУЕ. III. 82. Весі́льна корогва́. Красный флаг во время свадебных обрядов. О. 1862. IV. 27.
Весільча́нин, на, м. Употр. более во мн. ч.: весільча́ни. Участники свадебных торжеств. К. ПС. 38.
Весі́нній, а, є = Весняний. Гол.
Весло́, ла́, с. 1) Весло. На човничку парубочок веслами іграє. Мет. 77. 2) Род лопатки, которой горшечник размягчает глину. Шух. I. 260, 261. 3) Коромысло. Шух. I. 97. Ум. Весе́льце, весе́лечко. Бігнуть, пливуть човенцями, поблискують весельцями. Pauli.
Веслува́ти, лу́ю, єш, гл. Грести веслом. Був човен серед моря, а він один на землі і бачив, як вони силкувались, веслуючи. Єв. Мр. VI. 47, 48.
Веслю́га, ги, м. Большого роста человек. Рк. К. Ой взяли Попенка його вірні слуги, а Сотниченка з ратуші веслюги. Нп.
Весна́, ни́, ж. Весна. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком покрила. Шевч. 195. Весно́ю, навесні́. Весной.
Весні́вка, ки, ж. 1) = Веснянка. 2) Пт. луговой жаворонок, Alauda arvensis. Вх. Пч. II. 8.
Веснува́ння, ня, с. Встречено в форме весно́ванє. Весенняя пастьба скота в полони́нах. Шух. I. 190.
Веснува́ти, ну́ю, єш, гл. Делать весенние работы; проводить весну. Желех. Дай, боже, веснувати! Фр. Пр. 152.
Весняни́й, а́, е́. Весенний. Весняна погода. Макс. Зійшло сонце веснянеє — стало пригрівать. Рудч. Чп. 195.
Весня́нка, ки, ж. 1) Весенняя песня. Веснянки поются исключительно ранней весной и исключительно молодежью. 2) Весенняя нимфа. Весняночка-паняночка десь у садочку шиє сорочку. Мет. 300. 3) Мн. Веснушки. Ластівко, ластівко! на̀ тобі веснянки, дай мені білянки. Ном. № 266.
Веснянкува́тий, а, е. Покрытый веснушками, веснущатый. Уман. I. 71.
Вести́, веду́, де́ш, гл. 1) Вести. Взяла коня за гнуздечку, веде коня у стадницю. Мет. 74. Ти вів народ свій, як отару, жезлом Мойсея та Арона. К. Псал. 2) — го́лос. Петь, тянуть голосом. Лугом іду, голос веду — луже, розвивайся! Мет. Як же він високо веде. 3) — мо́ву. Разговаривать, вести речь. Вони тоді са̀ме вели про його мову між собою. Рудч. Ск. II. 20. 4) — ни́тку. Выводить нитку. 5) — пере́д. Предводительствовать, командовать; быть впереди, во главе. Господарює Хвесиха, у всьому перед веде, а Хвесько слуха її й поважа. Стор. I. 26. На вечерницях… у колядці, ніхто як я перед вела. Стор. I. 133. 6) — поря́док. Распоряжаться. Тобі, мати, порядок вести. Мил. 160. 7) — тано́к. См. Танок.
Вести́ся, веду́ся, де́шся, гл. 1) Быть ведомым, вестись. Веди швидче коня! — Еге, веди! коли ж не ведеться!
