2) Быть в обычае. У нас так не ведеться. На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться. Гліб. 3) Размножаться, плодиться, родить (о растениях). У нас гарно ведуться кури. У нашім ставку не ведуться карасі. Оця пшениця велася сім років, а на восьмий перевелася. Лебед. у. 4) Везти, удаваться, счастливиться. Коли не ведеться, то й курка не несеться. Ном. № 1701. Уже ним ся сього року любитки не веде. Гол. IV. 508.
Весь, сю, м. Раст. Phellandrium aquaticum. Вх. Пч. I. 12. Oenanthe phellandrium. Лв. 100.
Ветли́на, ни, ж. Раст. Salix vittelina. Вх. Пч. I. 12.
Вету́ля, лі, ж. = Ватуйка. Вх. Уг. 230.
Ве́тхий, а, е. Ветхий. В ветхе рям'я я одігся. К. Псал. 82.
Вех, м. 1) -ху Раст. Sium latifolium L. Анн. 332. 2) -ха. Пономарь. Лотоцький! не думай, що ти граф Потоцький, бо ти вех села Бебех. Ном. № 5509.
Веха́, хи, ж. См. Віха.
Вець! меж. Призыв свиней, то же, что и ваць.
Вече́ренька, ки, ж. Ум. от вече́ря.
Вече́рішній, а, є = Вечірній. Вечерішнє молоко. Вх. Лем. 397.
Вечерни́ці, ць, ж. мн. 1) Вечерние собрания молодежи. Ей, стережися тих вечерниць, як мати тебе від вогню стерегла. Ном. № 12560. 2) — души́сті. Раст. Hesperis matronalis L. ЗЮЗО. I. 125. Ум. Вечерни́чки, вечерни́ченьки.
Вечерниця, ці, ж. Вечерняя звезда, Венера. Вх. Лем. 397.
Вечерни́ченьки, ньок, ж. мн. Ум. от вечерни́ці.
Вечерни́чити, чу, чиш, гл. Устраивать вечерни́ці, бывать на них. Вх. Зн. 6.
Вечерни́чки, чок, ж. мн. Ум. от вечерни́ці.
Вечеро́вий, а, е. Вечерний. Зійшла зоря вечеровая. Чуб. I. 161.
Вече́ря, рі, ж. Ужин. Надіявся дід на обід, та без вечері ліг спати. Ном. № 5638. Вече́рю вече́ряти. Есть ужин, ужинать. Ой годі, годі сивим конем грати; ходи до мене вечерю вечеряти. Макс. Вече́рю посила́ти, носи́ти. В канун рождества, после обрядового ужина, посылают вече́рю (кутю́, озва́р и пр.) родителям, кумам, крестному отцу или матери, священнику и пр.; носят ее, обыкновенно дети, завязанную в платок или полотенце; те, кому ее приносят, лишь отведают ее и возвращают (для дальнейших посещений), подарив что-либо принесшему. О. 1861. XI. Св. 61. Ум. Вече́ре(о)нька. Нам вечеронька не мила: широкая нивонька втомила. Грин. III. 671.
Вече́ряти, ряю, єш, гл. Ужинать. Трейчі на день попас маю: а снідаю й обідаю, полудную й вечеряю. Нп.
Ве́чір, ве́чора, м. Вечер. Цень-цень, аби день, аби вечір близько. Ном. № 10915. Ве́чір зайшо́в. Вечер начался. Рудч. Ск. На́двечір. Около вечера, под вечер. Надвечір приїхав Кобза у велику слободу. Стор. М. Пр. 57. Щове́чора. Каждый вечер. До дівчини з старостами щовечора шлешся. Мет. Уве́чері. Вечером. Уве́чері пі́зно, ве́чір пі́зно. Поздно вечером. Драг. 56. Одного́ ве́чора. Однажды вечером. Ра́но й ве́чір. Утром и вечером. Про́ти ве́чора. К вечеру. Святи́й ве́чір. Канун рождества. Сим. 174. Діви́ч-ве́чір. Девичник. Згадала баба дівич-вечір. Ном. № 13086. Добри́вечір. Добрый вечер. Приветствие. Ум. Вечіро́к; вечіро́чок. Зійшла зірка спід вечірка. Мил. 82. Ой жаль мені вечірочка, що не був я вчора. Лис. III. № 20.
Вечі́рки, рок, ж. мн. = Вечерниці. У діда дочка і в баби дочка. Так вони ходили на вечірки. Рудч. Ск. II. 51. Грин. II. 174. III. 275.
Вечі́рній, я, є. Вечерній. Ой зійди, зійди, ти, зіронько та вечірняя. Мет. 80.
Вечі́рня, ні, ж. Вечерня. Він на вечірні був і в кадило дув. Ном. № 13184.
Вечіро́к, рка́, вечіро́чок, чка, м. Ум. от ве́чір.
Вечори́на, ни, ж. 1) = Вечір. Борз. у. Хоч не вранці, — в вечорині. Мил. 195. 2) = Вечеря. Да спасибі, сину, за сю вечорину. Лукаш. 91. 3) Мн. Совместный ужин невесты с дру́жками, а жениха с боя́рами и со всей свитой — в субботу. ХС. VII. 427. Ум. Вечори́нка. Коли б мені не тини та не перетинки, ходив би я до дівчини та щовечоринки. Мет.
Вечорі́ти, рі́є, гл. безл. Вечереть. Бігай, коню, бігай, коню, бо вже вечоріє. Мет. 98. Ве́чір вечорі́є. Начинается ве-
