колоть. Темно, хоч око виколи. Ном. № 586. 2) Колоть, переколоть всех. Коли б свині роги, то б цілий світ виколола. Ном. № 3827.
Ви́колядувати, дую, єш, гл. Колядуя, получить что-либо (см. Колядува́ти). Так ви ж не виколядуєте. Ном. № 4580.
Ви́компонувати, ную, єш, гл. Выдумать, придумать. Про що іншому і згадать страшно, те низовець… викомпонує, вимізкує. К. ЧР. 137.
Викона́вець, вця, м. Исполнитель. Желех.
Викона́ння, ня, с. Исполнение. Уман. I. 313.
I. Ви́конати, наю, єш, гл. Вымереть, перемереть. Щоб наші вороги виконали до ноги. Грин. III. 188.
II. Ви́конати, наю, єш. См. Виконувати.
Вико́нувати, ную, єш, сов. в. ви́конати, наю, єш, гл. Исполнять, исполнить, привести в исполнение. Се твоє бажання виконаємо. К. (О. 1861. III. 6). — при́сягу. Присягнуть. Котл. НП. 344. Уся старшина присягу виконала Сомкові на послушенство в ринковій церкві Ічанській. К. ЧР. 304.
Вико́нуватися, нуюся, єшся, сов. в. ви́конатися, наюся, єшся, гл. Исполняться, исполниться. Уман. I. 313.
Ви́копати, ся. См. Викопувати, ся.
Ви́копирсати. См. Викопирсувати.
Викопи́рсувати, сую, єш, сов. в. ви́копирсати, саю, єш, гл. Выковыривать, выковырять. Уман. I. 120.
Вико́пувати, пую, єш, сов. в. ви́копати, паю, єш, гл. Вырывать, вырыть, выкапывать, выкопать. Глибокую яму викопали. Мет. 99. Ликом пастернаку не викопаєш. Ном. № 5254.
Вико́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. ви́копатися, паюся, єшся, гл. 1) Вырываться, выкапываться, выкопаться. 2) Управляться, управиться. І сметанки дай, і сиру дай, і молока… їй-богу, вже не можу й викопатися. Подол. г.
Ви́коренити, ся. См. Викорі́нювати, ся.
Викорі́нювати, нюю, єш, сов. в. ви́коренити, ню, ниш, гл. 1) Искоренять, искоренить, вырывать, вырвать с корнем. Що там (на городі) було пирію! Я як пійшла, як стала, як стала, дак і сапою, і граблями, і руками… так усе викоренила. Г. Барв. 428. 2) Совершенно истреблять, истребить. Викоренив їх імення на всі вічні роки. К. Псал. 17.
Викорі́нюватися, нююся, єшся, сов. в. ви́коренитися, нюся, нишся, гл. 1) Искореняться, искорениться, пропасть, исчезнуть. Рід твій викорениться. Стор. М. Пр. 64. 2) ? Викорениться, як в'яла риба. Ном. № 5354. Воно, сердешне, висохло і викоренилось, одні тільки хрящі зостались. Стор. II. 77.
Викоріня́ти, ня́ю, єш, гл. = Викорінювати. Тяжко лежав, на стіну дрався, а я все викореняв оте дання; ото й виходився. Г. Барв. 342.
Ви́кормити, млю, миш, гл. Выкормить.
Ви́корпати. См. Викорпувати.
Вико́рпувати, пую, єш, сов. в. ви́корпати, паю, єш, гл. Житина в око впала? Ке сюди, я викорпаю ціпилном. — Хоч би бичем, а не ціпилном, — одповів, протираючи полою око, той, кому треба було викорпувати. Г. Барв. 315.
Викорчо́вувати, вую, єш, сов. в. ви́корчувати, чую, єш, гл. Выкорчевывать, выкорчевать, вытеребить деревья. Щоб ти за одну ніч отой луг викорчував. Рудч. Ск. I. 145.
Ви́корчувати. См. Викорчовувати.
Ви́кос, су, м. Скос. Дати луку на викос.
Ви́косити. См. Викошувати.
Ви́кот, ту, м. Вырезка, выемка (для воротника, напр. в одежде). Аф. 330.
Ви́котити, ся. См. Викочувати, ся.
Ви́кохати, ся. См. Вико́хувати, ся.
Вико́хувати, ую, єш, сов. в. ви́кохати, хаю, єш, гл. 1) Взлелеивать, взлелеять, воспитывать, воспитать. Викохав дитину в добрую годину. Ном. № 9223. Викохав я дівчиноньку людям, не собі. Мет. Викохала, випестила, та й обоє покинули. МВ. I. 153. Викохала свою дівочу красу. Левиц. I. 37. 2) Выращивать, вырастить (животное, растение). Хто ж викохав таку гнучку в степу погибати? Шевч. 11.
Вико́хуватися, уюся, єшся, сов. в. ви́кохатися, хаюся, єшся, гл. 1) Взлелеиваться, взлелеяться, воспитаться. Я виросла, викохалась у білих палатах. Шевч. 356. 2) Вырастать, вырасти хорошо, взлелеяться. Дарма що в кріпацтві була, а голос викохався. Г. Барв. 120.
