Вио́рюватися, рююся, єшся, сов. в. ви́оратися, рюся, решся, гл. Находиться, найтись в земле при пахании. Виорюються барз із землі хрущі. Вх. Уг. 230.
Випада́ти, да́ю, єш, сов. в. ви́пасти, ду, деш, гл. 1) Выпадать, выпасть. Аж очі випадають, так голова болить. Ном. № 10046. Як рак з кошеля випав, так багачеві таляр з калити. Ном. № 13371. Вітер і сніг випадає, чумак в полі пропадає. Рудч. Чп. 238. Випав сак і тому бідному. Ном. № 2108. 2) Случаться, случиться, приходиться. Випало мені якось бути у його в хаті. Така мені доля гірка випала. МВ. (О. 1862. III. 47). О. Гервасієві саме тоді випала дорога. Св. Л. 94. Яке коли нещастя випаде. Драг. 75. Випада́є: а) случается, приходится. Чи гавкає Рябко, чи мовчки ніччю спить, — все випада таки Рябка притьмом побить. Г. Арт. (О. 1861. III. 85). Не випада́є. Не следует, не приходится, неприлично. Рудч. Ск. I. 124. Мені не випадає так казать. Волын. г.; б) значит, следовательно, выходит. Випада, ви усі три були дурні, а вона розумна. Грин. II. 275. Коли се все зробиш як слід, — ти, випада, розумний. Грин. II. 276.
Випадко́вий, а, е. Случайный. Щирість у нас річ випадкова, що якось несамохіть виявляється. Г. Барв. 378.
Ви́падок, дку, м. Случай. Пішло́ на ви́падок. Пошло на беду. Ном. № 1768. Ви́падком ви́пасти: а) случиться. Випадком випало дуже добре. Рк. Левиц., б) пойти прахом. А щоб йому випадком випало. Ном. № 3681. Як беруть з нас гроші (дурно), так випадком і випадуть. Ном. № 13477. Ви́падком. Случайно.
Ви́палити. См. Випалювати.
Випа́лювання, ня, с. Выжигание.
Випа́лювати, люю, єш, сов. в. ви́палити, лю, лиш, гл. 1) Выжигать, выжечь. А винограду нащо стільки випалив? Рудч. Ск. I. 94. 2) Стрелять, выстрелить, выпалить, дать залп.
Випаля́ти, ля́ю, єш, гл. = Випалювати.
Ви́парити, ся. См. Випарювати, ся.
Випаро́вувати, вую, єш, гл. Испаряться. Вода у болоті раз-у-раз випаровує. Дещо.
Ви́парубок, бка, м. Подросток. Мнж. 177.
Випа́рювати, рюю, єш, сов. в. ви́парити, рю, риш, гл. 1) Выпаривать, выпарить. 2) Только сов. в. Высечь. Випарили різками. Шевч. 299.
Випа́рюватися, рююся, єшся, сов. в. ви́паритися, рюся, ришся, гл. Выпариваться, выпариться.
Ви́пас, су, м. Пастбище, подножный корм. Випаси добрі.
Випаса́ти, са́ю, єш, сов. в. ви́пасти, су, сеш, гл. 1) Выпасать, выпасти. 2) Пасть, напасть. Пішли вівці в полонинку писаною колією: а хто вас йметь випасати, як я ся оженю? Імуть они ся сами пасти, сами випасати. Лукаш. 145.
Ви́паскудити, джу, диш, гл. Изгадить, загадить.
Ви́паскудитися, джуся, дишся, гл. Изгадиться, загадиться.
Ви́пасти. См. Випадати и випасати.
Випа́сувати, сую, єш, гл. = Випасати. Лемішка випасував товар на степах до різниць. Левиц. I. 239.
Ви́патрати, раю, єш, гл. Испачкать.
Ви́пахатися, хаюся, єшся, гл. Выдыхаться, очиститься от запаха. Се вже трохи хата випахалась, а то так смерділа димом.
Ви́пекти, ся. См. Випікати, ся.
Ви́пелешити, шу, шиш, гл. Искоренить, уничтожить все. Вх. Уг. 230.
Випереджа́ти, джа́ю, єш, сов. в. ви́передити, джу, диш, гл. Опережать, опередить, обгонять, обогнать. Ну, тепер, — каже чорт, — хто кого випереде, того буде пані. Рудч. Ск. I. 68.
Ви́перти, ся. См. Випирати, ся.
Ви́пестити, щу, стиш, гл. Взлелеять, выхолить. Випестили її, викохали хорошу й чепурну. МВ. I. 35.
Ви́пестувати, тую, єш, гл. = Випестити. К. ЧР. 218.
Ви́печатати, таю, єш, гл. Отпечатать.
Випива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́пити, п'ю, єш, гл. 1) Выпивать, выпить. Випивай до дна, щоб велика росла. Ном. № 11551. Горе — море: пий його, не вип'єш. Ном. № 2235. Він ви́пивши, він тро́хи ви́пивши. Он под хмельком. Ви́пити по́вну, не малу́, т. е. ви́пити по́вну ча́рку го́ря, ли́ха. Узнать много горя. Він же з мене і кров виссе… Не даром його жінка така замліла та занепала. Випила, видно, не малу, добра душа, на своєму віку. Мир. Пов. II. 53. 2) Выедать, выесть. Жук хліб випиває. Константиногр. у. — о́чі. Выклевывать,
