Ви́становитися, влюся, вишся, гл. Душа́ ви́становиться. Дух вон. Дайте трохи душі утихнути, а то вистановиться. Г. Барв. 69.
Ви́старатися, раюся, єшся, гл. 1) Достать что-нибудь для себя, добиться чего, выхлопотать, исходатайствовать. Ви, паничу, лучче вистарайтесь на священика. Левиц. I. 174. 2) — пере́д ким, про́ти ко́го. Услужить, прислужиться кому. От тобі чорт і вистаравсь перед чортами: він думав, що коли робитиме великі капості людям, то його й чорти похвалять, а вони бач! Грин. II. 62.
Ви́старітися, ріюся, єшся, гл. Состариться. Вх. Лем. 398.
Вистача́ти, ча́ю, єш, сов. в. ви́стачити, чу, чиш, гл. 1) Хватать, хватить, стать, быть достаточным. Одних тенет вистачить на дві милі. Стор. II. 219. 2) Доставить, поставить в достаточном количестве. Їм… треба вистачити добре їсти. Левиц. I. 501. Таке військо вистачимо, що й кримського хана завоювали б. Стор. II. 226. Хоч невеличкий млин, та, знаєш, чепурненький, раз-по-раз, день-у-день крутивсь і гуркотів і хліба вистачав хазяїну чимало. Греб. 383. На всіх не ви́стачиш. Всех не удовлетворишь.
Вистаче́ння, ня, с. Доставка, поставка.
Ви́стерегти, ся. См. Вистерігати, ся.
Вистеріга́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́стерегти, режу, жеш, гл. 1) Подстерегать, подстеречь. Вистереже мене коло дверей, махне мені відром, — я й догадаюсь: побіжу, води їй унесу. Г. Барв. 112. 2) Предостерегать, предостеречь.
Вистеріга́тися, га́юся, єшся, сов. в. ви́стерегтися, режуся, жешся, гл. Остерегаться, остеречься. Пий, та не впивайся, між чужими людьми вистерігайся. Ном. № 224.
Ви́сти, в'ю, в'єш, гл. = Вити, в'ю, в'єш. А з хрещатого та барвіночка не висти віночка. Грин. III. 537.
Вистига́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́стиг(ну)ти, гну, неш, гл. 1) Поспевать, поспеть, успевать, успеть. Ой вистигайте, славні чумаченьки, зимувати до лугу. Лис. III. № 7. Тут хліб постиг, — виймаю, а в другій діжі вистиг — саджаю. Г. Барв. 242. 2) Спеть, поспеть, зреть, созреть. 3) Остывать, остыть.
Вистила́ти, ла́ю, єш, сов. в. ви́слати, стелю, лиш, гл. 1) Устилать, устлать. Тут тобі, серденько, в степу погибати, русими кудрями степи вистилати. Мет. 94. 2) Расстилать, разостлать. Ой там брала дівка льоночок дрібненький, вона ж його брала, тонко вистилала. Грин. III. 413.
Вистина́ти, на́ю, єш, сов. в. ви́стинати, наю, єш, гл. Вырубать, вырубить. Іван ся схопив, шабельку вихопив, вистинав садок, садок вишневий. Голов.
Ви́стіг, гу, м. Строчка в шитье. Харьк. г. Полтавск. г.
Вистіга́ти, га́ю, єш, гл. Строчить. Сорочку вистігаю. Каневск. у.
Висто́ювати, сто́юю, єш, сов. в. ви́стояти, стою, їш, гл. Простаивать, простоять, выстаивать, выстоять. Ви́стояти слу́жбу. Отстоять обедню. К. ЧР. 100.
Висто́юватися, сто́ююся, єшся, сов. в. ви́стоятися, стоюся, їшся, гл. 1) Настаиваться, настояться. Вівці, вистоявшись за день, ідуть швидко. О. 1862. V. Кух. 33. 2) Устаиваться, устояться.
Вистоя́лка, ки, ж. Настойка.
Ви́стояти, ся. См. Вистоювати, ся.
Вистраша́ти, ша́ю, єш, сов. в. ви́страшити, шу, шиш, гл. Выгонять, выгнать, напугав.
Ви́стрелити. См. Вистрелювати.
Вистре́лювати, люю, єш, сов. в. ви́стрелити, лю, лиш, гл. Выстреливать, выстрелить. Той стрілець вистрелив, убив вовка. Рудч. Ск. I. 72.
Ви́стреляти, ляю, єш, гл. Перестрелять. Вистреляймо їх, вражих синів. ЗОЮР. I. 243.
Ви́стриба нар. Скачками, подскакивая. Я йому таке скажу, що він від мене вистриба піде. Черн. г.
Ви́стрибнути, ну, неш, гл. Выскочить, выпрыгнуть. Вона як вистрибне, та на небо, і стала зіркою. Мнж. 27.
Ви́стрибом, нар. Вприпрыжку (бежать). Желех.
Вистри́бувати, бую, єш, гл. Подскакивать, прыгать, танцевать. Попереду чумак іде, вистрибує йдучи. Рудч. Чп. В обох підківки забряжчали, жижки до танців задрижали, вистрибувавши гоцака. Котл. Ен. I. 20.
Вистрига́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́стригти, жу, жеш, гл. 1) Выстригать, выстричь. 2) Только сов. в. Остричь всех. Одбирають на розколи овець… і стри-
