пусту растратить. Поїхав на ярмарок, нічого не купив, а всі гроші витришкав. Змиев. у.
Ви́тришок, ви́тришки. См. Ви́трішок.
Ви́тріпати, паю, єш, гл. Вытрепать.
Витрішкоо́кий, витрішкува́тий, а, е. Пучеглазый.
Витрішкува́тий, а, е. Пучеглазый. Сич витрішкуватий О. 1861. XI. Кух. 16. Витрішкуваті очі. Левиц.
Ви́трі(и)шок, шка, м. Первоначально — вытаращенный глаз, но употребляется теперь только в выражении Ви́трі(и)шка з'їв. Прозевал, проглядел. Ном. № 6602. Употребительнее во множ. числе в выражении: Ви́трі(и)шки їсти, лови́ти, купува́ти, продава́ти. Ротозейничать, глазеть. Та що його питати: він по городу гав ловив та витрішки продавав. Котл. НП. 366. Щось люди більш витрішки купують. О. 1862. IX. 67. За перебі́р дасть бог ви́трішки. Переборчивый ничего не получит, только посмотрит. Ном. № 4619.
Витріща́ка, ки, об. 1) Тот, кто таращит глаза. 2) Задница. Харьк.
Витріща́ти, ща́ю, єш, сов. в. ви́тріщити, щу, щиш, гл. 1) Вытаращивать, вытаращить. Ходив Хома ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Рудч. Ск. II. 175. Очі витріщив, як жировий туз. Ном. № 6596. 2) Выставлять, выставить обнаженную часть тела.
Витріща́тися, ща́юся, єшся, сов. в. ви́тріщитися, щуся, щишся, гл. 1) Вытаращивать, вытаращить глаза, пялить глаза, смотреть, выпуча глаза. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Ном. № 6598. 2) Выставляться, выставиться (об обнаженном теле). З дірки голе коліно витріщилось.
Ви́трощити, щу, щиш, гл. Перетрощить.
Ви́трудити, джу, диш, гл. Утомить. Витрудив Грицько руку ту весну й те літо. Мир. ХРВ. 75.
Ви́труїти, рую, їш, гл. Вытравить, перетравить.
Ви́трусити, ся. См. Витру́шувати, ся.
Ви́трут, ту, м. Место, натертое на ноге (от ходьбы). Вх. Лем. 398.
Витруха́ти, ха́ю, єш, сов. в. ви́трухнути, ну, неш, гл. Выгнивать, выгнить. Скрипить дуплинаста деревина від вітру і зовсім, здається, зогнила: середина витрухла, випала. Мир. Пов. II. 111.
Ви́трухати, хаю, єш, гл. = Витрусити.
Ви́трухатися, хаюся, єшся, гл. Перетрястись… Добре таки витрухався, поки добіг до хати.
Витру́шування, ня, с. Чистка печных труб. Мир. Пов. II. 56.
Витру́шувати, шую, єш, сов. в. ви́трусити, шу, сиш, гл. 1) Вытряхивать, вытряхнуть. Жарину витрусити з халяви. Рудч. Ск. II. 197. Останній шаг витрушує шинкарці. Греб. 371. 2) Находить, найти при обыске. Трушено його й витрушено крадене полотно. Харьк. у. 3) — са́жу. Чистить, вычистить печную трубу. Грин. II. 76.
Витру́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. ви́труситися, шуся, сишся, гл. Вытряхиваться, вытряхнуться, выпадать, высыпаться.
Витряса́ти, са́ю, єш, сов. в. ви́трясти, су, сеш, гл. 1) Вытрясать, вытрясти, вытряхивать, вытряхнуть. Ми приходим молотити, в понеділок калатаєм, а в вівторок витрясаєм, а в середу б'єм солому. Грин. III. 639. 2) Несов. в. Танцовать. Почав витрясати польки. Св. Л. 206.
Ви́тряхнути, хну, неш, гл. Высохнуть. Шух. I. 253.
Ви́тулитися, люся, лишся, гл. Составиться, набраться, выйти. Подивлюсь по грошах, може й витулиться копа з шагом. Лебедин. у.
Ви́туманити, ню, ниш, гл. Добыть обманом.
Ви́тупати, паю́, єш, гл. 1) Протоптать, вытоптать. Ой хто ж цюю стежечку витупав, до тебе ходячи? 2) Проходить. Цілий день витупала, пораючись.
Ви́тупити, ся. См. Витуплювати, ся.
Ви́тупкати, каю, єш, гл. 1) = Витупати 2. 2) Добыть хождением. Витупкав йому добру парафію. Св. Л. 308.
Виту́плювати, плюю, єш, сов. в. ви́тупити, плю, пиш, гл. Тупить, иступить.
Виту́плюватися, лююся, єшся, сов. в. ви́тупитися, плюся, пишся, гл. Тупиться, иступиться. Витупиться меч. К. Пс. 44.
Витупцьо́вувати, вую, єш, гл. Топать ногами, семенить ногами. (Півень) витупцьовує, витупцьовує дри-
