й зійшли були добре, а дощі заливні пішли, вода й залила їх, — то поки витоне спід води, паростки й погинуть. Волч. у. (Лобод.). См. Витава́ти.
Ви́топити, плю, пиш, гл. 1) Вытопить (печь). Витопила в печі. Рудч. Ск. II. 2. 2) Вытопить (жир, сало). 3) Выплавлять, выплавить (металл). 4) Перетопить всех. По синьому морю хвиля грає, козацький корабличок розбиває… Сорок тисяч війська витопляє. АД. I. 269.
Витопля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́топитися, плюся, пишся, гл. Топиться, вытопиться (о печи). Ой чия то хата скраю витопляється сама? Грин. III. 357. Піч витопилась. Безлично: у печі вже витопилось.
Ви́топтати, пчу, чеш, гл. 1) Вытоптать. Витоптала орда кіньми маленькії діти. АД. 2) Истоптать (обувь).
Ви́топцювати, цюю, єш, гл. = Ви́тупати 2. Цілу ніч на ногах було витопцює покійна коло людей. О. 1861. X. 33.
Ви́торгувати, гую, єш, гл. Выторговать.
Ви́торопень, пня, м. 1) Оторопелый, растерянный. Ви́торопні лови́ти. Ворон ловить, глазеть. Змиевск. у. Диви́тись ви́торопнем. Смотреть растерянно. 2) Пучеглазый.
Ви́торопитися, плюся, пишся, гл. Вытаращить глаза.
Ви́торохтіти, хчу, тиш, гл. Простучать. Виторохтіла миша всю ніч. Конст. у.
Ви́торочити. См. Виторо́чувати.
Виторо́чувати, чую, єш, сов. в. ви́торочити, чу, чиш, гл. 1) Выдергивать, выдернуть (нитки из ткани) Желех. 2) Вырывать, вырыть. Кертиця виторочит землю. Вх. Лем. 398.
Ви́точити. См. Виточувати.
Ви́точки, чок, мн. Остатки от очистки зернового хлеба на грохот. Вас. 175.
Ви́точна миш. Лесная мышь, Mus silvaticus. Вх. Уг. 231.
Вито́чувати, чую, єш, сов. в. ви́точити, чу, чиш, гл. 1) Выцеживать, выцедить, проливать, пролить. Якими ж я гіркими заплакала! Скільки ж я їх виточила! Г. Барв. 364. 2) Выгрызать, выгрызть (о мышах, червях). Миші виточили дірки в хлібі. 3) Точить, выточить (на токарном станке). Шух. I. 304. 4) Выкатить (из сарая). Я виточу висага і в нього запряжу. 5) — брехню́. Врать, соврать. Константиногр. у.
Ви́тратити, ся. См. Витра́чувати, ся.
Ви́тратка, ки, ж. Расход, трата. А витратка моя нічого? (Залюб.).
Витра́чувати, чую, єш, сов. в. ви́тратити, чу, тиш, гл. 1) Истратить, израсходовать. Витратила все, що мала. Єв. Мр. V. 26. Було трохи масла, та вже витратила. 2) Губить, погубить, истребить.
Витра́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́тратитися, чуся, тишся, гл. — з чо́го. Издерживать, издержать, потратить без остатка. Витратився з грошей, що й на хліб нема. Іде чумак шістьма парами та й витративсь з хліба. Мнж. 101.
Витребе́ньки, ньок и ків, мн. Прихоти, баловство, выдумки. Уже ти мені в печінках сидиш з своїми витребеньками. Шевч. 283. Набудували гульбищ, печер, халабудок і усяких панських витребеньок. Стор. МПр. 66. Ум. Витребе́ньочки. Нема дівчат до роботи, тільки на витребеньочки. Грин. III. 647.
Витребе́нькувати, кую, єш, гл. Прихотничать, привередничать.
Витребе́нькуватий, а, е. Прихотливый, капризный.
Витребе́ньочки. Ум. от витребе́ньки.
Ви́требити. См. Витребляти.
Витребля́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́требити, блю, биш, гл. Истреблять, истребить, уничтожать, уничтожить. Ти його зовсім з корінням витребляєш, — от, думаєш, і заводу його не буде. О. 1862. I. 65. О. 1862. I. 64.
Ви́трибки, ків, мн. Негодные отбросы? За вибірки дасть бог витрибки. Ном. № 4619.
Витрива́л, лу, м. Невспаханное место между полями. Ми сіли на витривалі. Екат. у. (Залюб.). (Испорченное — интервал?)
Ви́тривати, ваю, єш, гл. Вытерпеть, выдержать.
Ви́тримати, маю, єш, гл. Выдержать. Не витримала… та й умерла. Грин. II. 110. Уважай на душу, аби шкура витримала. Ном. № 3895. Гаразд — коли б витримати. Ном. № 10073.
Ви́тришкати, каю, єш, гл. 1) Выпроводить, прогнать. Сьогодні насилу витришкала його, — поїхав до бджіл, а то все дома сидить. Змиев. у. 2) По-
