шив, так і одлив під дев'ять усів. Г. Барв. 205.
Відлива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відли́тися, діллю́ся, ллєшся, гл. Отливаться, отлиться, назад литься. То ва́ші сльо́зи їм одливаються — отомщаются. МВ. I. 28.
Відли́га, ги, ж. Оттепель. Драг. 388.
Відли́г(ну)ти, ну, неш, гл. 1) Потеплеть, отсыреть. Оце після дощу земля відлигла. Черниг. г. 2) — на се́рці. Легче сделаться на душе. Нехай трохи одлигне на серці. О. 1862. V. 58.
Відли́нути, ну, неш, гл. 1) Отлететь. 2) Отхлынуть. Відлинула вода від берега.
Відлипа́ти, па́ю, єш, сов. в. відли́пнути, ну, неш, гл. Отставать, отстать, отклеиваться, отклеиться.
Ві́длиск, ку, м. Отблеск. Тільки одлиск червонястий майнув по білих стінах. Левиц. I. 26.
Відли́ти, ся. См. Відливати, ся.
Відли́чка, ки, ж. Знак, которым отмечают, отметка. Дружки, як молодому пришивають квітку (співають): Ой дай, мати, голку, ще й ниточку шовку, — пришити квітку, ік зятеві одличку. Грин. III. 485.
Відли́чний, а, е. Не такой, как другие, отличный от других. Запорожці були люди одличнії: у них і собаки без пастуха самі овець пасли. О. 1861. X. 34.
Ві́дліг, логу, м. Наві́дліг. Наотмашь. Як навідліг рукою не робити, так моєму лицю й тілу від нічого не боліти. Заговор. См. Навідли, навідлі.
Ві́дліж, жі, ж. = Відлига. Вх. Зн. 7.
Відлі́зти. См. Відлазити.
Відліпи́ти. См. Відліплювати.
Відлі́плювати, люю, єш, сов. в. відліпи́ти, плю́, пиш, гл. Отлепливать, отлепить.
Ві́дліт, льоту, м. Отлет, улетание.
Відліта́ти, та́ю, єш, сов. в. відлеті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Отлетать, отлететь. Пташки у вирій одлітають. МВ. II. 8. Од Царіграда-города ясний сокіл одлітає. КС. 1882. X. 495. 2) Отскакивать, отскочить. Взявся Добуш добувати, взяли замки відлітати. Рус. Дніст.
Ві́дліч, чі, ж. Вычитание. К. Грам. 100. Одліччю… зветься справа, що нею одно число одлічується від другого, або зменшується другим. Кон. Ар. 4.
Відлічи́ти, ся. См. Відлічувати, ся.
Відлі́чувати, чую, єш, сов. в. відлічи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Отсчитывать, отсчитать. Одлічити… тридев'ять пшонин. Чуб. I. 120. 2) Вычитать, вычесть. К. Грам. 102. Кон. Ар. I.
Відлі́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. відлічи́тися, чу́ся, чишся, гл. 1) Отсчитываться, отсчитаться. 2) Вычитаться, вычесться, быть вычтенным. Одно число одлічується від другого. Кон. Ар. 4.
Відло́га, ги, ж. Капюшон (в верхней одежде). Чуб. VI. 419.
Відложи́ти, жу́, жиш, гл. = Відкласти.
Відломи́ти. См. Відломлювати.
Відло́млювати, люю, єш, сов. в. відломи́ти, млю́, миш, гл. Отламывать, отломить.
Відло́мок, мку, м. Отломок, обломок. Покрила хвиля всіх одна, одломки тільки шум хапа. Мкр. Г. 6.
Відлу́зати, заю, єш, гл. Пройти, проехать. Одлузавши верстов з двадцяток. Стор. (О. 1861. IX. 48).
Відлу́ка, ки, ж. Отлучение; отделение от чего-либо.
Відлупи́ти, ся. См. Відлуплювати, ся.
Відлу́плювати, люю, єш, сов. в. відлупи́ти, плю́, пиш, гл. Отлупливать, отлупить, отковыривать, отковырять. Тая земля, що він відлупив, взяла та й розсипалась. Чуб. I. 144.
Відлу́плюватися, лююся, єшся, сов. в. відлупи́тися, плю́ся, пишся, гл. Отлупливаться, отлупиться, откалываться, отколоться.
Відлу́стуватися, туюся, єшся, гл. Откалываться, отделяться слоями. Кора од осокора одлустується. Стриж.
Відлуча́ння, ня, с. 1) Разлучение, отделение. 2) Отнимание (ребенка от груди).
Відлуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. відлучи́ти, чу́, чиш, гл. Отлучать, отлучить, разлучать, разлучить, отделять, отделить. Од жінки одлучив (змія). Мнж. 9. А тепер я заручена, од челяді одлучена. КС. 1883. II. 371. Відлуча́ти дити́ну. Отнимать ребенка от груди. Відлуча́ти теля́, ягня́. Взять сосуна от матки, чтобы перестал сосать. Одлучи теля од корови. Левиц. I. 246.
Відлуча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. відлучи́тися, чу́ся, чишся, гл. Отделяться, отделиться, разлучаться, разлучиться. Там Маруся заручається, од
