мітаємо в час літній ногами, тоє з охотою б взимі і руками. Ном. № 559.
Відмі́тити. См. Відмічати.
Відмі́тний, а, е. Отличный, отличающийся от чего. Та й увесь наш рід одмітен собі усім. Г. Барв. 427.
Відміча́ти, ча́ю, єш, сов. в. відмі́тити, чу, тиш, гл. Отмечать, отметить.
Відмо́ва, ви, ж. 1) Ответ. 2) Отказ.
Відмо́вити, ся. См. Відмовляти, ся.
Відмо́вка, ки, ж. Отговорка. Віддати без жадної відмовки.
Відмовля́ння, ня, с. 1) = Відмова. 2) Заговор (от болезни). Киевлянин. 1867. № 82 и 83.
Відмовля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відмо́вити, влю, виш, гл. 1) Отвечать, ответить. Чи не закинути ще раз? — То й закиньмо, — одмовив Панько. Левиц. I. 121. 2) Отговаривать, отговорить. Нема того, що любила, і немає, і не буде — одмовили вражі люди. Грин. III. 179. 3) Отказывать, отказать. Уранці йде Олеся дружок збирати; куди вступить, усюди одмовляють. МВ. I. 41. 4) Отбивать, отбить. Відмовила-сь мого любка від мого порога. Гол. IV. 454. 5) Произносить, произнесть. Молитву відмовляє і про шахрайство гадає. Ном. 6) Заговаривать, заговорить (от болезни). Я від вас (пропасниць) знаю, од всіх одмовляю: не мучте бідних християн. Чуб. I. 121.
Відмовля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. відмо́витися, влюся, вишся, гл. 1) Отказываться, отказаться, отговариваться, отговориться. Було мати кажуть: давай я тебе розчешу. Так я вже відмовляюсь, відмовляюсь: скубуть бо дуже. Черниг. у. Одмовлялась я одмовлялась, та й мусила послухатись. МВ. I. 21. 2) Оканчивать, окончить говорить. Ручки ж мої білесенькі одробилися, очі ж мої каресенькі оддивилися, уста ж мої сахарнії одмовилися. Чуб. V. 767.
Відмо́вний, а, е. 1) Ответный. 2) Отрицательный.
Відмогти́ся. См. Відмагатися.
Відмо́ка, ки, ж. 1) Мокрое место в земле, мочага. Кролев. у. 2) Щелок, в котором намочено белье. Ой треба нам, чоловіче, громаду збирати, щоб помогли сорочки з відмоки попрати. Грин. III. 314. Мотря стала віджимати сорочки з відмоки. Левиц. КС. 43.
Відмока́ти, ка́ю, єш, сов. в. відмо́кнути, ну, неш, гл. Отмокать, отмокнуть.
Відмоли́ти, ся. См. Відмолювати, ся.
Відмоло́джуватися, джуюся, єшся, гл. О раст.: вновь зазеленеть. Пішли дощі і на городі стало відмолоджуватись.
Відмолодикува́ти, кую, єш, гл. Прожить молодые годы.
Відмолоди́ти, джу́, ди́ш, гл. 1) Вернуть молодость. 2) О тесте: сделать мягче.
Відмолоді́ти, ді́ю, єш, гл. Помолодеть. Якби він тієї води напився,… то він би відмолодів, другий би вік жив. Чуб. Одужала, одмолоділа. МВ. I. 55.
Відмоло́ти. См. Відмелювати.
Відмолоти́ти. См. Відмолочувати.
Відмоло́чувати, чую, єш, сов. в. відмолоти́ти, чу́, тиш, гл. Отмолачивать, отмолотить, отработать молотьбой.
Відмо́лювати, люю, єш, сов. в. відмоли́ти, лю́, лиш, гл. Отмаливать, отмолить. Буду просить бога… може ще і одмолю його (сина). Рудч. Ск. II. 115.
Відмо́люватися, лююся, єшся, сов. в. відмоли́тися, лю́ся, лишся, гл. Отмаливаться, отмолиться, избавиться от кого молитвой. Від чорта би-м ся відхрестив, а від тебе ні відхрещусь, ні відмолюсь. Ном. № 2806.
Відмо́ргувати, гую, єш, гл. Отвечать миганием. Одна моргне бровою, а друга їй одморгує. МВ. (О. 1862. III. 35).
Відмори́ти. См. Відморювати.
Відморо́жувати, жую, єш, сов. в. відморо́зити, жу, зиш, гл. Отмораживать, отморозить. Мороз узяв та й одморозив йому пальця. Чуб. I. 5.
Відмо́рювати, рюю, єш, сов. в. відмори́ти, рю́, риш, гл. — бджо́ли. Морить, заморить пчел. Треба перед спасом одморювати бджіл. Волч. у. (Лобод.).
Відмота́ти. См. Відмотувати.
Відмо́тувати, тую, єш, сов. в. відмота́ти, та́ю, єш, гл. Отматывать, отмотать.
Відмочи́ти. См. Відмочувати.
Відмо́чувати, чую, єш, сов. в. відмочи́ти, чу́, чиш, гл. Отмачивать, отмочить.
Відмуро́вувати, вую, єш, сов. в. відмурува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Разбирать, разобрать каменную или кирпичную
