Відме́лювати, люю, єш, сов. в. відмоло́ти, мелю́, леш, гл. Отмалывать, отмолоть.
Відмерза́ти, за́ю, єш, сов. в. відме́рз(ну)ти, зну, неш, гл. 1) Отмерзать, отмерзнуть. 2) Оттаивать, оттаять.
Відме́рти. См. Відмирати.
Відме́сти́. См. Відмітати.
Відмива́ти, ва́ю, єш, сов. в. відми́ти, ми́ю, єш, гл. 1) Отмывать, отмыть. 2) Мыть за долг, отрабатывать, отработать мойкой.
Відмива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відми́тися, ми́юся, єшся, гл. Отмываться, отмыться. Так заплямив, що й не відмивається.
Відмика́ти, ка́ю, єш, сов. в. відімкну́ти, ну́, неш, гл. Отпирать, отпереть. Одмикай скриню. ЗОЮР. I. 257. Прийшов і двері відмикає. Шевч. Оддай, сину, райські ключі… відімкнути рай і пекло. ЗОЮР. 243.
Відмика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. відімкну́тися, ну́ся, нешся, гл. Отпираться, отпереться (о замке). Не відмикається чогось замок: чи заіржавів, чи й зовсім поламався.
Відми́кувати, кую, єш, гл. — від чо́го. Отлынивать, уклоняться от чего. Наймити вештались по дворі, одмикували од роботи. Левиц. ПЙО. II. 171 (видання 3-тє, 1905, а в другому виданні (221) — помилка).
Відмира́ти, ра́ю, єш, сов. в. відме́рти, дімру́, реш, гл. 1) Умирать, умереть, перемирать, перемереть. Багато бджіл повиприскало й одмерло. Васильк. у. 2) Обмирать, обмереть и потом снова возвратиться к жизни. Було, послі почую, що люди одмирали. Чому в нас не одмирають? Я пішла б розпитала про свого (покійного) дідуся. Г. Барв. 362.
Відми́ти, ся. См. Відмивати, ся.
Ві́дміл, лу, м. Отмель. Радом. у.
Відмі́н, ну, м. Выкуп. Турчин-турчинойку, не губ мене молодойку: їде милий, одмін несе. АД. I. 100.
Відмі́на, ни, ж. 1) Изменение, перемена. 2) Отличие. У нас на Вкраїні… не всюди однаково говорять… не велика, воно, правда, і одміна. О. 1862. I. 70. Служки, доношуючи після своїх панів стареньку їх зобуву, пришивали до неї для одміни чорні пришви. Ном. № 7334. 3) Вариант. Є ще сім відмін сієї приказки. Ном. № 10854. 4) Выкуп. «Турчин-турчинойку, не губ мене молодойку, їде мамця відмінити, не даст в'на мі загинути». Одмінойки та й не стало: дівча гірко заплакало. АД. I. 100. 5) Уродливое дитя; урод. См. Відмінок. КС. 1883. VI. 372. Ум. Відмі́нонька.
Відміни́ти, ся. См. Відміняти, ся.
Відмі́нний, а, е. Отличный, отличающийся от. Почнеш ік Волині зближатися, зараз постережеш, що пішла перед тобою одмінна од нашої сторона. К. (О. 1861. II. 233).
Відмінник, ка, м. = Відміна 5.
Відмі́нність, ності, ж. Отличие от чего.
Відмі́нок, нка, м. = Відміна 5. Чуб. I. 193. Скік в стремена, давай драла… Аж що за одмінок? — Стріха в хмарах заблищала і стоїть будинок. Г. Арт. (О. 1861. III. 106). Який же його одмінок уторопає, що він верзе! О. 1861. III. 88.
Відмінча́, ча́ти, с. = Відміна 5.
Відмі́нювати, ся, гл. = Відміняти, ся.
Відміня́ти, ня́ю, єш, сов. в. відміни́ти, ню́, ниш, гл. 1) Переменять, переменить, изменять, изменить. Природу тяжко одмінити. Ном. № 3208. Відміни́ло. Переменилось. Вчора був великий мороз, а сьогодні відмінило. 2) Покупать, купить и поставить восковую свечу в церкви. Відміню святій Покрові свічку дорогую і на корогов до церкви двісті подарую. Мкр. Н. 14. Відмінила свічечку за копієчку. Ном. № 12832. У Кулиша не только о свечке, а вообще подарить, пожертвовать. Псалтирщик шість неділь псалтир читав, а за те йому покійного батька свиту відмінили і хустку, і малахай. ЗОЮР. II. 287. 3) Выкупать, выкупить из неволи. Турчин-турчинойку, не губ мене молодойку: їде мамця відмінити. АД. I. 100.
Відміня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. відміни́тися, ню́ся, нишся, гл. Изменяться, измениться. Пора, мати, дочку віддати, голос відмінився. Чуб.
Відмі́рювати, рюю, єш, сов. в. відмі́ряти, ряю, єш, гл. Отмеривать, отмерять. Якою мірою міряєш, такою тобі одміряють. Ном. № 7069.
Відміта́ти, таю, єш, сов. в. відмести́, ту́, те́ш, гл. 1) Отметать, отмести. 2) Отбрасывать, отбросить. Що від-
