А, сз. 1) А, же, но, напротив. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Балл. 1. Нехай думка, як той ворон, літає та кряче, а серденько соловейком щебече та плаче. Шевч. 5. Бог те знає, а не ми грішні. Ном. № 30. 2) Да. Течуть річки, а все кривавії. Н. п. Я любив тебе, я кохав тебе а як батько дитину. Н. п. В начале предложения часто означает — да и: А жаль же мені та тії тополі, що на чистому полі. Н. п. 3) В начале предложений вопросительных и предложений, служащих ответом на них, употребляется для усиления речи. А чи його звіри з'їли, а чи він втопився? Н. п. А був же ти в його вчора? — А був. 4) Ані, ані же́! Даже не, ни, ничего. На синьому небі ані хмариночки. Левиц. I. 15. Нікому ж про це ані же́! 5) Ані — ані. Ни-ни. Ані встати, ані сісти. Ані до його заговорити, ані його спитати. М. В. (О. 1862. III. 73). Не защебече тобі соловейко, не зацвітуть тобі вишневії сади, не зазеленіє ані м'яточка, ані руточка. Г. Барв. 125. 6) В соединении с междометиями для обращения к животным выражают желание удалить их, прогнать: Абир! на овец; абазь! на ягнят; агуш! акиш! на кур. Каменецк. у.; адзусь! акота! на кошек; акур! на индеек. Kolb. I. 66. 7) А-то. См. Ато́. 8) А-чхи! См. Ачхи.
А! меж. А, ах! А, яке лихо! Впрочем, чаще употребляется ой!
А-а и а-а́сі, меж. Детск.: испражняться. Ходім а-а́сі!
А-а-а, меж. Колыбельный припев: бай-бай! А-а-а, люлі! Налетіли гулі, стали думати-гадати, як дитину годувати. Н. кол. п.
Аба́зь! См. союз А 6. Шейк.
Аба́хта, ти, ж. Гауптвахта, караульня. Біжать до мене з абахти два москалі. Стор. 105.
Абе́тка, ки, ж. Азбука. Українська абетка. Вистачив Микола Гаццук. М. 1861. Ум. Абеточка.
Абе́тний, а, е. Азбучный, элементарный. Шейк.
Абе́точка, ки, ж. Ум. от абетка.
Аби́ и аби́ б, сз. 1) Дабы, чтобы, лишь бы. Я гроші дам, аби він зробив. Аби люди, а піп буде. Посл. Аби день до вечора. Лишь бы день прошел. Я то зроблю, аби б було, як ви кажете. Аби́-м, аби́-х. Чтобы, пусть. Аби-м так здоров був! Аби-х так жила! (Божба). Ogon. 157, 7. Вх. Зн. 1. 2) Аби́де. Где бы то ни было, где-нибудь, где попало. Та я абиде захропу. 3) Аби́коли. Когда-нибудь, когда бы то ни было. В Лубенщині… на дощ викидають помело і кочерги і викидають не тільки весною, а і абиколи. Ном., с. 282, № 576. 4) Аби́куди. Куда-нибудь, куда бы то ни было, куда попало. Неси сміття абикуди! 5) Аби́то. Лишь бы, как-нибудь, так себе, шутя. Він усе робить абито. 6) Аби́хто. Кто-нибудь, который-нибудь, всякий. Та це і абихто зробить. Побить, то й абихто знайдеться, — от інше діло пожалувать. Ном. № 4072. 7) Аби́чий. Чей-нибудь, чей бы то ни было. Отак чини, як я чиню, люби дочку абичию: хоч попову, хоч дякову, хоч хорошу мужикову. Шевч. 183. 8) Аби́що. Что-нибудь, кое-что, что бы то ни было. Та будеш там робити абищо, — от, аби не гуляти. Нехай тобі абищо! А чтоб тебе! Ном. № 3257. Иногда употребляется как существительное в значении: малозначительная вещь, негодная вещь, человек, не заслуживающий внимания, уважения. Дав таке абищо, — тільки на смітник викинути! От, якесь абищо! а величається мов яка цяця! 9) Аби́як. Как-нибудь, как попало. Одружись! Чому ні? — А тому
