ні, каже Гриць, що любої пари не знайшов, а побратись абияк не гоже. МВ. I. 64. Ти все робиш тільки абияк. 10) Аби́який. Какой-нибудь, какой попало. Вельможна панськая персона явилася перед Плутона не як абиякий харпак. Котл. Ен. VI. 44. 11) С отрицанием эти выражения принимают значение чего-то важного, не заурядного, напр.: Це чоловік не аби́який, т. е. не из заурядных. Це зовсім не абищо, щоб про його так казати. Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві не абищо він. Гліб. 82.
Аби́р! См. союз А 6.
Аби́щиця, ці, ж. Пустяки, мелочь. Це така абищиця, що не варт і казати. Уман. III. 222.
Аблега́т, та, м. Депутат (Галиц.). Голов. III. 261.
Або́, сз. 1) Или. Нехай це зробить він, або хто інший. Не так пани, як підпанки, або: поки сонце зійде, то роса очі виїсть. Шевч. 154. 2) Разве, нешто. Або я знаю? Абож і не жаль? Драг. 143. 3) Або — або. Или — или, либо — либо. Або пан, або пропав. Посл. Або тобі, або мені та на світі не жити, або нашому розлучнику головою наложити. Чуб. III. 140. 4) Або́що. Что ли. Ходи вже, абощо! Пораюсь там коло печі, абощо, а він: «Чого це так довго, Парасю?» МВ. II. 22. 5) Або що́? Разве что? А почему? Не йди до корчми! — Або що? от і піду!
Абомо́вня, ні, ж. Отголосок, эхо. Ударить плова з громами, від яких розходиться по всіх горах абомовня — відгомін. Шух. I. 212.
Абрю́кати, каю, єш, гл. = Авру́кати. Шейк.
Абрю́ку, меж., выражающее голубиное воркование. Шейк.
Абши́т, ту, м. Отставка. Абшит дістав. Фр. Пр. 1.
Абшито́ваний, а, е. Отставной, уволенный. Він уже від того абшитований. Фр. Пр. 1.
Абшитува́ти, ту́ю, єш, гл. Давать отставку, увольнять.
А́ва, ави, ж. Род рыболовной сети двойной, причем одна сеть с бо́льшими очками; сеть ставят на некоторое время в воду, в ней запутывается рыба. МУЕ. I. 47 (Добруджа).
Авди́тор, ра, м. 1) Ученик, назначенный для выслушивания уроков товарищей. Левиц. I. 152. 2) Авдитор. У Чернівцях в кам'яниці, в широкій кімнаті, сидять штири официри у білих кабатах — сивий майор напереді, за столом авдитор. Федьк. III. 146.
Авди́торство, ва, с. Пребывание авдитором (в 1-м знач.).
Авди́торський, а, е. Принадлежащий, свойственный авдитору.
Авдиторува́ти, ру́ю, єш, гл. Заниматься выслушиванием уроков товарищей.
Авдо́тька, ки, ж. Вид рыбы: Gobius barbatula. Шейк.
Авже́ж, нар. 1) Да, конечно, разумеется. Чи ти був там? — Авжеж! 2) Ведь. Авжеж ти знаєш про це! 3) Ироническое: как раз! Дай табаки! — Авжеж!
Авру́кання, ня, с. Воркование.
Авру́кати, каю, єш, гл. О голубях: ворковать. Желех.
Аврю́шник, ка, м. Барашек-ягненок, годный в будущем на авряка (см.). Ловкий аврюшник — хай росте. Мнж. 175.
Авря́к, ка́, м. Баран, оставляемый на плод. Екатериносл. г. Бач, який кучерявий баранчик, — треба на авряки кинути. Мнж. 175.
Австра́лія, лії, ж. Австралия. Желех.
Австра́льський, а, е. Австралийский. Желех.
А́встрія, рії, ж. Австрия. Желех.
Австрія́к, ка, австрія́ка, ки, м. Австриец. Ото австріяка живе. — Де ж він тут узявся? — Зайшов відкілясь. Славяносерб. у.
Австрія́т, та, м. = Австріяк. ЗОЮР. II. 40.
Австрія́цький, а, е. Австрийский.
Австрія́чка, ки, ж. Австрийка.
Автобіогра́фія, фії, ж. Автобиография. Не пишу я своєї автобіографії, ані своїх мемуарів. К. ХП. 41.
Авто́граф, фа, м. Автограф. В автографі моєму не знайшлось фальшованої приписки. К. ХП. 31.
А́втор, ра, м. Автор. Обидва автори брали собі спільні виспіви поетичні, що, скажемо так, витали тоді на повітрі і були власністю кожного. К. Іов. Передм. X.
