Відтули́ти. См. Відтуляти.
Відтуля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відтули́ти, лю́, лиш, гл. Кинулася до печі… одтуле заслінку. Мир. Пов. II. 76.
Відту́пати, паю, єш, гл. Оттоптать. Відтупав ноги, ходячи до пана по гроші. Замолоду не поберегла (ноги), одтупала, одтоптала. Сим. 236.
Відту́пуватися, пуюся, єшся, гл. О звуках шагов: быть слышным, отдаваться. Дзвінко й різко одтупувалися усі ступні по снігу. МВ. III. 81.
Відтуха́ти, ха́ю, єш, сов. в. відту́х(ну)ти, ну, неш, гл. Спадать, спасть, уменьшаться (об опухоли). Що ж тобі відтухає на горличку? Змиев. у.
Відтяга́ти, га́ю, єш, сов. в. відтягти́, гну́, неш, гл. 1) Оттаскивать, оттащить, отволочь. 2) Оттягивать, оттянуть, отвлекать, отвлечь. 3) Гла́су не відтя́гне. Не в силах отвести голос, заговорить. Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Новомоск. у.
Відтя́гувати, гую, єш, гл. = Відтягати.
Відтя́ти. См. Відтинати.
Відуме́рщина, ни, ж. Выморочное имение. На старощиння йдуть, а за відумерщину говорять. Федьк.
Відусі́ль, відусіля́, нар. Отовсюду, со всех сторон. Біда відусіля преться. Ном. № 2225.
Відусю́ди, нар. = Відусіль. Мнж. 60.
Відучи́ти, ся. См. Відучувати, ся.
Віду́ч(ув)а́ти, ча́ю (чую), єш, сов. в. відучи́ти, чу́, чиш, гл. Отучать, отучить.
Віду́ч(ув)а́тися, ча́юся (чуюся), єшся, сов. в. відучи́тися, чу́ся, чишся, гл. Отучиваться, отучиться.
Відхарама́ркати, каю, єш, гл. Быстро и невнятно прочесть. Піп щось відхарамаркав, та ніхто не розібрав.
Відха́сник, ка, м. Valeriana officinalis L. V. minor. ЗЮЗО. I. 172.
Відхаювати, хаюю, єш, сов. в. відха́яти, ха́ю, єш, гл. Отхаживать, отходить, спасти от смерти. Цар мусив прохати у Мазепи на дванадцять день згоди, поки відхаяв Палія. ЗОЮР. I. 116. Мати відхаяла сю бідолашну жінку. К. МБ. X. 19.
Відхва́люватися, лююся, єшся, гл. Грозиться. См. Нахвалятися. Св. Л. 165.
Відхвати́тися. См. Відхвачуватися.
Відхва́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. відхвати́тися, чу́ся, тишся, гл. Отскакивать, отскочить. Вона запалила свічку в хаті, а я тоді й одхвативсь од скрині, не вспів нічого і взяти. Екатериносл. у. Насилу Клим відхвативсь.
Відхибну́ти, ну́, не́ш, гл. Отклониться. Ном. III.
Відхибну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Отлучиться на короткое время. Я одхибнувсь кудись, а пастухи кавуни красти. Волч. у.
Відхили́ти, ся. См. Відхиля́ти, ся.
Відхиля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відхили́ти, лю́, лиш, гл. 1) Отклонять, отклонить; отвращать, отвратить, отвести. МВ. I. 21. 2) Приотворять, приотворить. Відхили трошки двері. Двері були відхилені, то я й зазирнув. Харьк.
Відхиля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. відхили́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Отклоняться, отклониться. Полум'я відхилиться з хати на сіни. Ви ж, густії лози, відхилітеся, ви ж, дрібнії сльози, відкотітеся. 2) Приотворяться, приотвориться. Двері відхилилися. Харьк.
Відхитну́ти, ну́, не́ш, гл. Отшатнуться. Мов опалив її своїм поглядом, аж одхитнулась. МВ. I. 155. Хотів би він одхитнутись од неї, так вона такеньки пригорнулась, біднесенька, що слова гіркого уста не вимовили. (О. 1862. I. 75)
Відхі́д, хо́ду, м. 1) Отход, выход. Марусенька у батенька на одході, посіяла червоний мак навгороді. Мил. 144. Дружки прощаються — цілуються з молодою та, збираючись виходить з хати, на одхід їй співають. Грин. III. 490. 2) Расход; убыль. Шкури з дохлих овець брали усі в економію, а як одходу (дохлих овець) було багато, то часть зоставляли на хуторі. Павлогр. у. (Залюбовск).
Відхі́дливий, а, е. Легко успокаивающийся, отходчивый. Він хоч сердитий, та відхідливий. Серце в мене було одхідливе: я про все й забуду. Г. Барв. 273.
Відхі́дний, а, е. Прощальный, даваемый на отходе. Обід відхідний. Чуб. Дали мені відхідного коня вороного, дівчинонька хустиночку спід злота самого. Мет. 23.
