привітати, відтак його до хатоньки миленько просити. Гол. III. 464.
Відта́ль, лі, ж. Время, когда снег весною тает.
Відта́нути. См. Відтавати.
Відтепе́р, нар. С этого времени, отныне. Чого це ви лежите? — Хіба я одтепер лежу? І! вже багато діла застоялось, одколи я лягла. Киев. у.
Відте́плий, а, е. Оттаявший. Вже травичка блищала з землі одтеплої. МВ. (О. 1862. I. 72).
Відтеплінь, ні, ж. Оттепель. Миусск. окр.
Відте́рпіти. См. Відтерплювати.
Відте́рпітися, плюся, пишся, гл. Натерпеться.
Відте́рплювати, люю, єш, сов. в. відте́рпіти, плю, пиш, гл. Вытерпливать, вытерпеть за что-либо. За все ми одтерпіли. МВ. (О. 1862. III. 46).
Відте́рти. См. Відтирати.
Ві́дти, нар. Оттуда. Бодай туди не дійшло і відти не прийшло. Ном. № 3767.
I. Відтика́ти, ка́ю, єш, сов. в. відіткну́ти, ну́, не́ш, гл. Откупоривать, откупорить, открывать, открыть. Відіткни пляшку. Одіткнув верх. Рудч. Ск. I. 182.
II. Відтика́ти, ка́ю, єш, сов. в. відти́кати, ти́чу, чеш, гл. 1) Обдергивать, обдернуть. Відтич спідницю, бо ходиш підтикана як чапля. 2) — ко́пи. Отмечать копны, втыкая в них палки(?). Ном. № 10175.
Відтика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. відіткну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Откупориваться, откупориться. Чіп як відіткнувся, вода й забулькотіла. Стор. I. 82.
Відти́н, ну, м. Отрезывание, отрубывание, отпиливание. Шух. I. 177.
Відтина́ти, на́ю, єш, сов. в. відтя́ти, дітну́, не́ш, гл. Отсекать, отсечь, отрубливать, отрубить. Вона йому голову відтяла. Рудч. Ск. Відтя́ти пе́лену. Отрезать подол — наказание женщине за прелюбодеяние. А з Марсом чи давно піймавши, Вулкан їй пелену відтяв? Котл. Ен. VI. 12. Річ відтяло́ (кому́, у ко́го). Не в состоянии заговорить, отняло язык. Мир. ХРВ. 17.
Відтира́ти, ра́ю, єш, сов. в. відте́рти, відітру́, реш, гл. Оттирать, оттереть.
Відтиска́ти, каю, єш, сов. в. відти́снути, ну, неш, гл. 1) Отдавливать, отдавить. 2) Отодвинуть, оттиснуть. Пручались цікаві, щоб ближче, — їх знов одтискали далі. МВ. (О. 1862. I. 101). Молодиць і дівчат одтиснули далі. МВ. (О. 1862. I. 101).
Відтів, нар. = Відті́ль. Гол. I. 175.
Відті́ль, відтіля́, нар. = Ві́дти. В три вирви вигнали відтіль. Котл. Ен. I. 16. Він відтіля не втече. Рудч. Ск. II. 108.
Відтобу́рчити, чу, чиш, гл. = Відстовбурчити. Окунь одтобурчить пірця та хвостом повернеться, то щука й не візьме. Рудч. Ск. II. 112.
Відто́вкувати, кую, єш, сов. в. відтовки́, вчу́, че́ш, гл. 1) Оканчивать, окончить толочь. 2) Отрабатывать, отработать толчением. 3) Только сов. в. Отбить. Треба йому відтовкти боки, щоб другий раз глядів лучче телята. Васильк. у.
Відто́ді нар. С тех пор. Відтоді та полонина вівчарева звеся. Млак. 100.
Відтопи́ти, ся. См. Відтоплювати, ся.
Відто́плювати, люю, єш, сов. в. відтопи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Отогревать, отогреть в печи сметану, простоквашу, чтобы сыворотка отделилась. Відтопила сиру глечик. Харьк. 2) Отваривать, отварить. А забудьків одтопивши, підмостить напиться, то й не стане за ледащо любочка нудиться. Мкр. Н. 5.
Відто́плюватися, лююся, єшся, сов. в. відтопи́тися, плю́ся, пишся, гл. 1) Растапливаться, растопиться, переплавиться. 2) Выплавляться, выплавиться. 3) Отвариваться, отвариться.
Відтопта́ти. См. Відто́птувати.
Відто́птувати, тую, єш, сов. в. відтопта́ти, пчу́, чеш, гл. Оттаптывать, оттоптать, истоптать (обувь, ноги). Ми вже й ноги відтоптали, ходивши до свата. Г. Барв. 387. Черевички відтопчу. Грин. III. 156.
Відтру́тити. См. Відтручати.
Ві́дтруть, ті, ж. Болячка, нарыв. МУЕ. III. 55.
Відтруча́ти, ча́ю, єш, сов. в. відтру́тити, тру́чу, тиш, гл. Отталкивать, оттолкнуть, оттеснять, оттеснить, удалить. Старшина відтручає мене від батьківського грунту.
Відтру́чення, ня, с. Отталкивание, оттеснение.
Відтру́чувати, чую, єш, гл. = Відтручати. О. 1862. I. 80.
