Відстерегти́ся, (речи́ся), жу́ся, же́шся, гл. Быть настороже. Галиц.
Відстіба́ти, ба́ю, єш, сов. в. відстібну́ти, ну́, не́ш, гл. Отстегивать, отстегнуть.
Відсто(в)бу́рчити. См. Відсто(в)бу́рчувати.
Відсто(в)бу́рчувати, чую, єш, сов. в. відсто(в)бу́рчити, чу, чиш, гл. Оттопыривать, оттопырить. Голуб праве крило відстобурчить трошки. Чуб.
Ві́дстор, нар. = Відсторонь. При самотньому житті одстор од товариства. Мир. ХРВ. 29.
Відсторони́тися, ню́ся, нишся, гл. 1) Посторониться. 2) Отстраниться. Краще відсторонитись, ніж і собі у біду попасти. Мир. Пов. II. 103.
Ві́дсторонь, нар. В стороне, отдельно.
Відсто́ювати, сто́юю, єш, сов. в. відсто́яти, сто́ю, ї́ш, гл. 1) Простаивать, простоять. Побравсь до церкви, одстояв службу. МВ. (О. 1862. I. 91). 2) Відсто́яти но́ги. От долгого стояния получить отек ног. Левиц. I. 147. Сідайте, бо ноги відстоїте. Г. Барв. 215. 3) Отстаивать, отстоять, защищать, защитить. Я оце вас усе одстоював. Мир. Пов. I. 141.
Відстра́ждати, даю, єш, гл. Отстрадать, перенести страдания, вытерпеть страдания. Волч. у. Що вже вона бідна одстраждала за таким п'яницею, так один господь знає. Харьк.
Відстраха́ти, ха́ю, єш, гл. Отпугнуть, отогнать страхом. Робусинський думав відстрахати, глянув з погордою і гукнув: «Зась, свинота!» Св. Л. 299.
Відстраха́тися, ха́юся, єшся, гл. Покинуть со страху. У людей сусіди бувають добрі… а тут усі відцурались, усі відстрахались. Св. Л. 125.
Відстрява́ти, ряю́, є́ш, сов. в. відстря́ти, ря́ну, неш, гл. Отступать, отступить от чего, отстраниться. Хотіли гуртом купить ту землю і Павло був між нами, а тоді він од нас одстряв. Александров. у. (Залюбов.).
Ві́дступ, пу, м. Отступление. Котл. Ен. VI. 62.
Відступа́ти, па́ю, єш, сов. в. відступи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Отступать, отступить. Слуги відступили назад. Єв. І. XVIII. 6. Подайте, каже, мені того Михайлика, то я одступлю. ЗОЮР. I. 3. 2) Уступать, уступить. Під ярмарок город відступив велику лощину поміж Подолом і Ворсклом. О. 1861. IX. 176.
Відступа́тися, па́юся, єшся, сов. в. відступи́тися, плю́ся, пишся, гл. 1) Отходить, отойти, сходить, сойти с дороги. Одступіться, вороги, із князевої дороги. Мет. 228. Еней від неї одступався, поки зайшов через поріг. Котл. Ен. I. 2) Отступаться, отступиться, отстраняться, отстраниться. Як у сироти пшениця родила, тоді сироту родина любила, а як у сироти кукіль уродився, тоді од сироти ввесь рід одступився. Чуб. V. 449.
Відступне́, но́го, с. Отступное. МУЕ. III. 117. См. Відкупне.
Відступни́й, а́, е́. Отступной.
Відсту́пство, ва, с. Отступничество.
Відсту́пця, ці, м. Отступник.
Відсува́ти, ва́ю, єш, сов. в. відсу́нути, ну, неш, гл. 1) Отодвигать, отодвинуть, отсовывать, отсунуть. Потихеньку к двору приїжджає, помаленьку віконце одсуває. Чуб. V. 55. Не будуть та кватирочки відсувати. Мет. 154. 2) Отсрочивать, отсрочить (назначенное время, срок). Я йому винен був гроші, так ото просив його, — ну він і одсунув строк надалі. Новомоск. у.
Відсува́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відсу́нутися, нуся, нешся, гл. Отодвигаться, отодвинуться. Не самі вікна одсуваються. Чуб. V. 699. Одсунься геть, не підступайсь. Котл. Ен. VI. 36.
Відсу́джувати, джую, єш, сов. в. відсуди́ти, джу́, диш, гл. 1) Присуждать, присудить в чью пользу. Вам громада відсудила. Мир. Пов. I. 164. Одсудили мою землю бог знає й кому. Мир. ХРВ. 220. 2) Отсоветовать, советами или наговорами отбивать, отбить, отстранить одного от другого. Відсудилисьте мого друга від мене. Грин. III. 251. Нема того, що любила, і немає, і не буде — одмовили вражі люди, одраяли, одсудили, щоб ми в парі не ходили. Грин. III. 179.
Відсу́нути, ся. См. Відсувати, ся.
Відтава́ти, таю́, є́ш, сов. в. відта́нути, ну, неш, гл. Оттаивать, оттаять.
Відтага́нити. См. Відтаганювати.
Відтага́нювати, нюю, єш, сов. в. відтага́нити, ню, ниш, гл. Снимать, снять с тренога котелок с варящейся пищей. Чи вже кашу відтаганювати?
Відта́к, нар. Потом, затем. Треба
