батывать, отработать боронованием. 2) Отплачивать, отплатить, отомщать, отомстить. Дав почубеньків (старець поводиреві), дак той і одскородив йому. Ном. № 13663.
Відско́чити. См. Відскакувати.
Ві́дслід, ду, м. След; отпечаток. Желех.
Відслони́ти, ся. См. Відслоняти, ся.
Відслоня́ти, ня́ю, єш, сов. в. відслони́ти, ню́, ниш, гл. Отслонять, отслонить, открывать, открыть. Одслонила заслінку. Рудч. Ск. II. 41.
Відслоня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. відслони́тися, ню́ся, нишся, гл. Открываться, открыться. Завіса відслонилась. К. МХ. 28.
Відслу́га, ги, ж. 1) Отслуживание. Забрав гроші, а тепер мусить іти у відслугу. 2) Отплата, вознаграждение за что-либо. От же тобі за твоє добро й наша одслуга. ЗОЮР. II. 69. 3) Конец службы. Лишила дома слугу на відслузі, свекруху в недузі. Гол. I. 158.
Відслуго́вувати, вую, єш, сов. в. відслугува́ти, гу́ю, єш, гл. Отслуживать, отслужить, отрабатывать, отработать.
Відслужи́ти. См. Відслужувати.
Відслужи́тися, жу́ся, жишся, гл. Отбыть службу. Пишуть чорним по білому у некрути дати. Нехай пишуть, я не боюся: кінь вороний, сам молодий, дасть бог одслужуся. Чуб. V. 970.
Відслу́жувати, жую, єш, сов. в. відслужи́ти, жу́, жиш, гл. = Відслуговувати, відслугувати. Позичте мені огню, — я вам одслужу. Рудч. Ск. II. 6. Одслужи той хліб, що лежачи переїла. Мир. Пов. I. 124.
Відсобо́рувати, рую, єш, гл. Совершить над кем таинство елеосвящения. Одсоборував (хвору)… Михаїл. Сим. 237.
Відсовувати, вую, єш, гл. = Відсувати.
Відсо́вуватися, вуюся, єшся, гл. = Відсуватися. Не годиться і вам, старим, одсовуватись, коли молоді присуваються. Левиц. I. 326.
Відсо́ння, ня, с. Солнечная сторона.
Відсопти́ся, пу́ся, пе́шся, гл. Отдышаться, отдохнуть. Ми зупинились…, щоб дати коням одсоптись, як казав погонич. Г. Барв. 31.
Відсота́ти. См. Відсотувати.
Відсоток, тка, м. Процент. Кон. Ар. 62.
Відсо́тувати, тую, єш, сов. в. відсота́ти, та́ю, єш, гл. Разматывать, размотать (нитки).
Відсо́х(ну)ти. См. Відсихати.
Відсочитися, чуся, чишся, гл. Отстать от знакомых, раззнакомиться. Конот.
Відспіва́ти. См. Відспівувати.
Відспіва́тися, ва́юся, єшся, гл. Перестать петь. Соловейки вже відспівалися.
Відспі́вувати, вую, єш, сов. в. відспіва́ти, ва́ю, єш, гл. 1) Отвечать, ответить пением. А я їй одспівую, жартуючи, бач. Левиц. I. 112. 2) Кончать, кончить петь; пропеть. А чом же ти не співаєш? — Я вже одспівала. Шевч. Нехай молодші співають, я вже своє одспівав. Левиц. Пов. 231. Молебень завтра рано одспіваю. Мкр. Н. 14.
Відсповіда́ти, да́ю, єш, гл. Окончить исповедывать.
Відсповіда́тися, да́юся, єшся, гл. Окончить исповедываться.
Відстава́ти, та́ю, є́ш, сов. в. відста́ти, та́ну, неш, гл. 1) Отставать, отстать. А того я (зозуля) кую, що від вас відстаю, мої чорні галочки. Мет. 152. Од одного берега одстав, та до другого не пристав. Ном. № 7636. 2) Отставать, отстать, отделиться, отклеиться. Як помазав спину, — аж шкура одстала. Чуб. V. 406. 3) Від журбо́ти відста́ти. Отдохнуть от забот, печали. Нехай (чоловік-п'яниця) спить, нехай лежить, та нехай не встане. Нехай твоя бідна головонька од журботи одстане. Чуб. V. 624.
Відста́вити. См. Відставляти.
Відставля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відста́вити, влю, виш, гл. 1) Отставлять, отставить. Стривай, чавун з окропом трохи відставлю. 2) Оттопыривать, оттопырить. Вовк одставив свій хвіст. Чуб. I. 52.
Відстанови́ти. См. Відстановляти.
Відстановля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відстанови́ти, влю́, виш, гл. Удалять, удалить, отстранить. Оце тільки від грудей одлучать, так уже воно від діда й нікуди, — спить із їм укупі, поки друге підросте; тільки невістка одлучить, дід уже більшенького від себе відстановить, а другого бере. Г. Барв. 130.
Відстановни́й, а́, е́. Отставной.
Відста́ти. См. Відставати.
