Сторінка:Грінченко Б. Словник української мови. Том I. А-Ж. 1937.djvu/257

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

мені його піймать да провчить, воно б тоді одсахнулося. ЗОЮР. I. 11.

Ві́дсвіт, ту, м. Отражение. Яким повів очима навкруги, ніби шукаючи в прозорній воді її (Зосиного) чарівничого одсвіту. Левиц. I. 265.

Відсві́чувати, чую, єш, гл. 1) Отражать, отсвечивать. У печі палає, як у гуті. Одсвічують весело білі стіни і божничок. МВ. (О. 1862. III. 57). 2) Отражаться.

Відсві́чуватися, чуюся, єшся, гл. Отражаться, отсвечиваться.

Відсвяткува́ти, ку́ю, єш, гл. Отпраздновать. Одсвяткували ми зелену неділю. МВ. I. 84.

Відсели́ти, ся. См. Відселяти, ся.

Відселя́ти, ля́ю, єш, сов. в. відсели́ти, лю́, лиш, гл. Отделять, отделить сына на самостоятельное хозяйство. Оце я одселяю вже старшого сина, ставлю йому хату на леваді. Рк. Левиц.

Відселя́тися, ля́юся, єшся, сов. в. відсели́тися, лю́ся, лишся, гл. Выходить, выйти на самостоятельное жилище и хозяйство (о сыновьях). Час синам одселятися на свої оселі. Рк. Левиц.

Відсе́рдитися, джуся, дишся, гл. Перестать сердиться. Поки прут найшов, та й відсердився, та на свою миленькую змилосердився. Чуб. V. 581.

Ві́дси, нар. = Відсіль.

Відси́джувати, джую, єш, сов. в. відси́діти, джу, диш, гл. Отсиживать, отсидеть. Піду у монастир відсиджувати за шкуру. Чуб.

Відсила́ти, ла́ю, єш, сов. в. відісла́ти, шлю́, шлеш, гл. Отсылать, отослать, посылать, послать. Козак до дівчини дрібні листи пише, відсилає до дівчини буйними вітрами. Чуб. V. 312. Відсилають у солому спати. Чуб. I. 175.

Відси́лити, лю, лиш, гл. Отвязать. Галиц. Відсилив штири воли та й повів додому.

Ві́дсип, пу, м. Плата частью продукта за рушенье пшена. Товкла в нас просо за одсип. Г. Барв. 12.

Відсипа́ти, па́ю, єш, сов. в. відси́пати, плю, плеш, гл. 1) Отсыпа́ть, отсы́пать, отмерять, отмерить что-либо сыпучее. Відсип і мені трохи борошна. Треба відсипати хліб у гамазею, що весною позичали. Змиев. у. 2) Отливать, отлить. Відсипала борщу в глечик.

Відсипа́тися, па́юся, єшся, гл. Отсыпаться. Три ночі не спав, тепер буду відсипатися.

Відсипне́, но́го, с. Отсыпное.

Відсипни́й, а́, е́. Отсыпной.

Відси́пщина, ни, ж. Отплата за что-нибудь зерном или мукой.

Відсиса́ти, са́ю, єш, гл. Отсасывать.

Відсиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. відсо́х(ну)ти, хну, неш, гл. Отсыхать, отсохнуть.

Ві́дсі, нар. = Відсіль.

Відсіва́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відсі́ятися, сі́юся, єшся, гл. Кончать, кончить сеять, кончить посевы. Вже люди відсіваються. — Живуть усю весну… на полі, поки одсіються. О. 1861. IX. 193.

Відсіда́ти, да́ю, єш, сов. в. відсі́сти, ся́ду, деш, гл. Садиться, сесть далее, пересаживаться, пересесть.

Відсіда́тися, да́юся, єшся, сов. в. відсі́стися, ся́дуся, дешся, гл. Отставать, отстать корке у хлеба. Хліб відсівся. Вх. Зн. 7.

Відсіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. відсі́кти, січу́, че́ш, гл. Отсекать, отсечь.

Відсі́ктися, чу́ся, че́шся, гл. Отбиться оружием в бою.

Відсі́ль, відсіля́, нар. Отсюда. Комусь буде тяжко-важко, як я піду відсіль. Нп. Недалеко відсіля спасається пустельник. Стор. I. 106.

Відсі́сти, ся. См. Відсідати, ся.

Ві́дсіч, чі, ж. Отражение нападения, отпор. Давали таки добру одсіч харцизякам. К. ЧР. 358.

Відска́кувати, кую, єш, сов. в. відско́чити, чу, чиш, гл. 1) Отскакивать, отскочить. То збоку, то ззаду, то спереду, то прискакує, то одскакує. Левиц. I. 107. 2) Отлучаться, отлучиться на короткое время. Чи вам мене не треба буде? Я хочу одскочити ниток купити. Черниг. у. 3) Відско́чити від сло́ва. Не исполнить данного слова, не сдержать обещания. Хто од слова одскочить, коло того шкура обскочить. Ном. № 10670.

Відскіпа́тися, па́юся, єшся, гл. Отдедаться. Лихо, сказано, як до кого причепиться, — не одскіпаєшся. Мир. ХРВ. 218.

Відскоро́джувати, джую, єш, сов. в. відскоро́дити, джу, диш, гл. 1) Отра-