мня мали цісарські вояки стеречи. Гол. Волів би-м ся не родити, та й того не знати, як мя тяжко в нещастію породила мати. Гол.
Волі́чка, ки, ж. Шерстяные нитки для вышиванья, гарус. Гол. Од. 73, 18.
Волічко́вий, а, е. Гарусный. Хотинский уезд.
Во́ло, ла, с. 1) Зоб. 2) Жирный подбородок. Кричить наче за воло вхопили. Ном. № 3458. 3) Подгрудок (у быка).
Волова́р, ря, м. = Волар. Угор.
Воло́вий, а, е. Воловий, бычачий. Що він загадав тобі — на воловій шкурі не списати. Ном. № 5604. Треба мені волового воза. Мил. 95. Воло́ве о́ко, о́чко: а) птица крапивник, Troglodytes parvulus; б) насек. Hipparchia Hyperanthus. Вх. Пч. I. 6; в) также воло́ві о́чі. Раст. полевая астра, Aster amellus. Воло́вий язи́к. Раст. собачий корень: а) Anchusa officinalis L. ЗЮЗО. I. 111; б) Cynoglossum officinale. ЗЮЗО. I. 120; в) Symphytum officinale L. ЗЮЗО. I. 138.
Волови́к, ка́, м. Воловий пастух. Ну, гукнув пан воловикові, тепер запрягай пару волів. Грин. II. 232.
Воло́вина, ни, ж. Воловье мясо. Не буде вже, каже пан, — ні різать, ні їсти тієї воловини. Стор. II. 48.
Волові́д, м. 1) -во́ду = Налигач. Конотоп. у. А все волики, все половії, а в них роженьки все золотії, а воловоди все шовковії. Гол. II. 17. 2) -во́да. Воловий барышник, человек, продающий волов. КС. 1882. IX. 467. КС. 1882. III. 600. 3) -во́да. Волокрад. Ум. Волово́дик. Ой на волики воловодики, а на коники пута. Мет.
Воло́вник, ка, м. = Воловня. Ум. Воловничо́к. Зажурилися волове в воловничку стояти. Гол. IV. 319.
Воло́вня, ня, ж. Крытый сарай для волов.
Волово́дик, ка, м. Ум. от воловід.
Волово́дити, джу, диш, гл. Долго тянуть дело, проволакивать, водить. За мною молодою усе парі ходять, усе парі ходять та й все воловодять. Грин. III. 245.
Волово́дитися, джуся, дишся, гл. Иметь с кем продолжительные хлопоты.
Волово́дня, ні, ж. Место на рынке, где продается рогатый скот; скотопригонный рынок. Павлогр. (Залюбовск.)
Волога, ги, ж. Влага. Аф. 320.
Воло́гість, гості, ж. Сырость. Мабуть тут од вологості в голові тобі завернулось. К. ЧР. 400.
Воло́гнути, ну, неш, гл. Влажнеть.
Во́лод, ду, м. Влажность. Шух. I. 139.
Волода́р, ря́, м. Владетель, владелец.
Волода́рка, ки, ж. Владетельница, владелица.
Волода́рство, ва, с. 1) Владычество. 2) Владение.
Волода́рський, а, е. Владетельный; владельческий.
Воло́дати, даю, єш, гл. Владеть. Схватило мою невістку так, що не володає ані руками, ані ногами. Харьк. Так наморився, що й руками не володаю. Константиногр. у. А ще будемо робити вкупі, поки ноги носять, руки володають. Г. Барв. 415.
Воло́дити, джу, диш, гл. Увлажнять, смачивать. Шух. I. 253.
Володі́ння, ня, с. Владение.
Володі́ти, ді́ю, єш, гл. Владеть.
Воло́жати, жаю, єш, гл. Сыреть.
Воло́жити, жу, жиш, гл. 1) Делать влажным. Аф. 320. 2) Колотить, трепать. Доти їх (панів києм) воложив, аж поки… Мнж. 76. Всі надо мною як завиють (собаки), давай воложити гуртом! Алв. 77.
Во́лок, ка, м. 1) Бредень. В ставу було чималенько лящів; ніхто їх не ловив, — ні волоком, ні в'ятірами. Гліб. Чорний волок випив води ставок. Ном., стр. 299, № 316. 2) Веревка, с помощью которой тянут волами копны сена, бревна и пр. 3) Нерасколотый чурбан, бревно. Вх. Зн. 8. Ум. Волочо́к.
Воло́ка, ки, ж. 1) Завязка у лаптей, постолов и пр. Котл. Ен. VI. 51. Гол. Од. 67. Шух. I. 121. О. 1862. V. Кух. 37. Наступив йому на волоку од постола. Грин. I. 123. Ув. Воло́чище. Вербовими пастолищами, лозовими волочищами. Грин. III. 98. 2) В некоторых местностях Стародубского и Сосницкого уу. участок, на котором нажинают от 80 до 100 копен ржи (следовательно 8—10 десятин) с равным количеством земли в других двух сменах с известной частью сенокоса и даже леса или заросли называется чверткою, а четы-
