Во́лость, тя, ж. 1) Волость. 2) Волостное правление.
Волосува́ти, су́ю, єш, гл. Таскать за волосы. Він так мене волосував, що й на голові нічого не лишилось. Ольгоп. у.
Волося́ни́й, а́, е́. Волосяной. Там водами тими орудує баба-яга, кістяна нога, волосяний язик. Рудч. Ск. I. 135. Основа соснова, волосяне піткання. (Заг.: сито.) Мнж. 174.
Волосяни́ця, ці, ж. Власяница. Замість чернечої волосяниці надів сталеву ковану тканину. К. Бай. 73.
Волося́нки, нок, ж. мн. Штаны из овечьей шерсти. Шух. I. 152.
Воло́ський, а, е. Румынский. Насіння з волоських гарбузів. Сим. 209. Воло́ські горі́хи. Грецкие орехи, Juglans regia L. Анн. 180. Поминулися в саду яблучка, ще й волоські горішки. Грин. III. 225.
Во́лот, та, м. Колос, метелка проса или овса. Як миша їсть волот, так буде хліб дорог. Ном. № 313. Ум. Волото́к.
Воло́та, ти, ж. = Волот.
Волоти́стий, а, е. Колосистый (о просе, овсе).
Воло́ття́, тя, с. соб. Колосья проса или овса. Ой просо, просо волоття! Мет. 206. У кукурузы — волосообразные кисти сверху.
Воло́х, ха, м. 1) Валах, румын. Ой волохи, волохи, вас осталося трохи; і ви, молдавани, тепер ви не пани. Шевч. 153. 2) Мн. воло́хи. Волоса на руках и пр. Так волохи й повставали. Ном. № 8191.
Волоха́тий, а, е. Мохнатый, косматый, обросший волосами, перьями. Ходить голуб коло хати сивий, волохатий. Мет. 11. Хто волохатий, той буде багатий. Ном. № 307. Кіт волохатий.
Волоха́тіти, тію, єш, гл. Мохнатеть.
Волоха́тість, тості, ж. Мохнатость, косматость. Желех.
Волоха́ч, ча́, м. 1) Мохнатое существо. 2) Раст. Amarantus retroflexus L. ЗЮЗО. I. 111.
Волоцю́га, ги, об. Бродяга. Чуб. I. 240. Всесвітня волоцюга. Котл. Ен. VI. 11. Ум. Волоцю́жка. Ув. Волоцю́жище.
Воло́чаний, а, е. Об обуви: с воло́ками. Волочані черевики (у чоловіків). Константиногр. у.
Волочба́, би́, ж. Боронование. Ананьев. у.
Волоче́бник, ка, м. Ходящий с поздравлениями по домам на «св. неделе». Ум. Волоче́бничок. Ой ішли брели добрі молодці, волочебнички. Нп.
Воло́чини, чин, ж. мн. Остатки растений, увязающие в зубьях бороны при ее работе.
Волочи́ти, чу́, чиш, гл. 1) Тащить, тянуть, влачить, волочить. Волочать трупи ланцюгами. Шевч. 545. Копиці волочив. Греб. 378. 2) Бить, таща. Хто пив, а мене волочать. Ном. № 4063. 3) Бороновать (после посева). Чуб. VII. 401. Посіяв і волочить. Грин. II. 151. Удівонька пшениченьку сіє, посіявши, стала волочити. Мет. 357.
Волочи́тися, чу́ся, чишся, гл. Таскаться, скитаться, шляться. По світу волочусь. Шевч. 224. Казав мені батько, щоб я оженився, по досвітках не ходив, та й не волочився. Нп. Копі́йка воло́читься (у кого). Есть деньги. Котл. НП. 351.
Волочи́ще, ща, с. Таскание за волосы. Якби піймав на кавунах, то б зробив йому добре волочище. Волч. у. (Лобод.).
Воло́чище, щі, ж. Ув. от воло́ка.
Волочі́льне, ного, с. Дар в виде пшеничного калача и нескольких окрашенных яиц, приносимый в понедедьник пасхи лицом, приходящим с поздравлением. См. Волочінник. Чуб. III. 24.
Волочі́льник, ка, м. 1) Работник, боронующий после посева. 2) = Волочі́нник. Желех.
Волочі́нник, ка, м. Понедельник пасхи, когда ходят христосоваться и поздравлять с праздником. Чуб. III. 24.
Волочі́ння, ня, с. 1) Боронование после посева. 2) Хождение крестьянских мальчиков на праздник пасхи с поздравлением и пением соответственных песен.
Воло́чка, ки, ж. = Волічка. Канев. у.
Волочо́к, чка́, м. 1) Ум. от волок. Браун. 39. Виплети, старий, волочок та піди на річку, може рибки вловиш. Мнж. 88. 2) Цилиндрическая склянка на снурке, которой вынимают из бочки водку для пробы. Сим. 96. Горілку, тощо, возять у Січ… Привезеш горілку, то й прийде купувать і зараз бере во-
