Гардува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Запруживать. Гардувати у ставку воду. Лубен. у. 2) Быть перевозчиком. 3) Находиться. До лісу почвалав, де гардував Евандр з попами. Котл. Ен. V. II. 4) ? Як весло гардує, то треба його плазом поставити й перестане. (Канев. у.).
Гаре́ль, ля, м. = Гаріль.
Гаре́м, му, м. 1) Гарем. Розкошуй в своїх гаремах. Шевч. 613. Гареми мусульманські забреніли дівчатами вродливими й жінками. К. МБ. XI. 152. 2) От двадцати до тридцати соединенных плотов сплавного дерева (тальб), идущих один за другим. Шух. I. 181.
Гаре́мний, а, е. Гаремный. Гаремна неволя. К. ПС. 46.
Гаре́мник, ка, м. Многоженец, имеющий гарем. К. МБ. III. 259.
Гаре́мниця, ці, ж. Гаремница, гаремная жена или наложница. Усіх жінок, усіх своїх гаремниць порозсилав Осман, куди схотіли. К. МБ. XI. 156.
Га́рець, рця, м. Гарнец. Ум. Га́рчик. Грин. II. 147.
Гаре́шт, ту, м. и пр. = Арешт и пр.
Гари́кало, ла, м. и с. Ворчун, придира. Оцей (или оце) мені гарикало остогид!
Гари́кання, ня, с. Ворчание, придирчивость.
Гари́кати, каю, єш, гл. Ворчать, делать постоянные внушения, придираться. Ви нічого не робите, бо нема на вас кому гарикати.
Гари́катися, каюся, єшся, гл. Спорить, ссориться, перебраниваться. Вони тільки й роблять, що гарикаються увесь день.
Гари́кливий, а, е. Ворчливый. Стара гариклива баба. Мир. Пов. II. 42.
Гари́кнути, кну, неш, гл. Сказать сердито, огрызнуться. Ат, живеться! — гарикнула стара, мов у розбитого дзвона вдарила. Мир. Пов. II. 46.
Гари́та, ти, ж. Карета. Посадили її в гариту. АД. I. 312.
Гарі́ль, ля, м. Крошка, пылинка, мелкая часть. Аф. 356. Ані гарі́ля. Решительно ничего. Ном. № 1923.
Гарка́вець, вця, м. Картавый человек.
Гарка́вий, а, е. Картавящий, картавый. Левч. 72.
Гарка́вити, влю, виш, гл. Картавить.
Гарка́вка, ки, ж. Картавая женщина.
Гарка́во, нар. Картаво.
Га́ркати, каю, єш, гл. Картавить. Левч. 27.
Гаркебу́з, за, м. Аркебуза, пищаль. Німецькі гаркебузи. К. ЧР. 38, 423.
Гарко́та, ти, ж. Картавость.
Гарку́н, на́, м. 1) Ворчун. 2) = Гаркуша.
Гарку́ша, ші, об. Картавый, картавая. Левч. 27.
Гарли́кати, каю, єш, гл. Плохо петь. Вх. Лем. 402.
Гарлина, ни, ж. Пук соломы, приготовленный для крыши. Бел.-Hoc.
Га́рма-да́рма, нар. Напрасно, без всякого повода. Напався на мене гарма-дарма. Причепився гарма-дарма, задивився, що я гарна. Нп.
Гарма́н, ну, м. 1) Ток, где молотят хлеб катком или возя по хлебу повозку с тяжестью; также и хлеб, разложенный на току для такой молотьбы. Сиділи у хаті, поки дощ пішов, залив їх гарман, а вони усе убуваються. Вони тоді до нього, аж його вже половина у яру. Грин. I. 188. Наслали… гарман, погарманились трохи, а то оставили на завтра. Грин. I. 87. 2) Ходи́ти в гарма́ні (о лошадях). Молотить. Цих коней не можна брати, бо вони в гармані тепер ходять.
Гарма́нити, ню, ниш, гл. Молотить лошадьми или волами, запряженными в каток или в повозку с тяжестью. У нас горох не молочений, чачавиця не гарманена. Мил. 157.
Гарма́нка, ки, ж. Каток, которым молотят. Славяносерб. у.
Гарманува́ння, ня, с. Молотьба хлеба лошадьми, запряженными в каток или в повозку с тяжестью.
Гарманува́ти, ну́ю, єш, гл. = Гарманити. Гармануєм, в мішки набираєм. Грин. III. 566.
Гармаса́р, ря, м. Жеребец. Желех. Вх. Зн. 9.
Гарма́та, ти, ж. 1) Пушка. З гармати стріляли. Шевч. 232. Як став місяць серед неба, — ревнули гармати. Шевч. 53. Лід кріпкий, хоч гармати коти. Ном. № 13436. 2) Військова́ гарма́та. Артиллерия. Ум. Гарма́тка, гарма́точка. Стрельнули… з гарматки. Чуб. II. 35.
Гарматі́й, тія́, м. = Гармаш. Желех.
