Ги́вер, ра, м. Щепка, лучина. Вх. Зн. 10. См. Івер.
Ги́верень, рня, м. = Іверень. Кінь так біжить, що аж гиверні летять спід ніг. Черк. у.
Ги́вкати, каю, єш, гл. О сове: кричать. Вх. Лем. 403.
Ги́вовий, а, е. Ивовый.
Гивт, ту, м. = Ковток. Вх. Лем. 407.
Гивта́ти, та́ю, єш, гл. = Ковтати. Вх. Лем. 407.
Гивтну́ти, ну́, неш, гл. = Ковтнути. Вх. Лем. 407.
Гиги́, меж. Подражание звуку смеха, плача, ржания лошади. Тепер продам, а сама зимою гиги буду їсти. Ном. № 10551.
Ги́гнути, ну, не́ш, гл. 1) Швырнуть, бросить на землю. Угор. 2) Околеть. Кравець у хвіст руки як умотав, як одпустив (вовкові) три аршини, так вовк там трохи й не гигнув. Рудч. Ск. I. 6.
Гигота́ти, гочу́, чеш и гиготі́ти, гочу́, ти́ш, гл. Ржать. Коняка гигоче, як їй дають овес. Харьк.
Гид, да, ду, м. 1) -ду. Гадость, мерзость. Там зчищають грязь, а наші купу превелику нагорнули, мов зібрали гид з усього ринку. К. Дз. 67. 2) -да. Гадкий, мерзкий человек. Не займай гида, не каляй вида. Ном. № 3291. 3) Гид гидом. Мерзость из мерзостей. Такий поганий — гид гидом! 4) Употребляется в значении наречия: гадко, отвратительно. Такий бридкий, що гид і глянути на нього.
Гиджга́, меж. Крик для натравливания собаки. То же, что и кусі, гець. Сірко за тим вовком…, а чоловік кричить: «Гиджга, Сірко!» Рудч. Ск. I. 11.
Ги́дити, джу, диш, гл. = Гидувати. Каменец. у.
Гиди́ти, джу́, ди́ш, гл. Пачкать, марать; переносно: бесчестить. Вона мене гидить, а я в тому не вісна. НВолын. у.
Ги́дість, дості, ж. = Гидота. Переясл. у.
Гидки́й, а́, е́. Гадкий, противный, мерзкий, отвратительный, плохой. Чуб. V. 162. Гидкий, як поплазка. Ном. № 8494.
Ги́дкість, кості, ж. Гадость. Левч. 25.
Ги́дко, нар. Гадко, противно, мерзко, отвратительно, плохо. І живеш гидко, і їсти бридко, як лихо че́пає. Ном. № 2014. Та й гидко ти танцюєш, бабо! — Е, так довго. Ном. № 12558.
Гидли́вий, а, е. Брезгливый, брезгающий. Драг. 35.
Гидли́вість, вості, ж. Брезгливость, чувство отвращения. І гидливість, і зненависть. Мир. Пов. II. 78.
Гидли́во, нар. Брезгливо.
Ги́дний, а, е = Гидкий. Вх. Зн. 10. Доле ж моя нещаслива, доле ж моя гидна, я ся з тобов не набула, та лишень нагибла. Гол. I. 238.
Ги́дно, нар. = Гидко. Ой надворі плютка, тогди нам добре тутка; лиш нам єдно гидно, що сватонька не видно. Гол. IV. 318.
Ги́долецький, а, е = Ідольський. Бранное слово. Гидолецька дочка. Ном. № 3567.
Ги́долів, лова, ве. Гидолів син. Ном. № 3567.
Гидоми́р, ра, м. Гадкий, отвратительный человек. Та й вибрала ж якого гидомира! Десь поганішого й на світі не було. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Гидосві́тний, а, е. То же, что и гидкий, гидосний, гидючий, но еще хуже, омерзительный. Така гидосвітна, що й кінця нема. Константиногр. у.
Ги́досний, а, е = Гидкий. Левч. 95.
Ги́досність, ності, ж. = Гидкість. Желех.
Ги́досно, нар. = Гидко. Левч. 25.
Гидо́та, ти, ж. Гадость, мерзость, нечистота.
Гидува́ння, ня, с. Брезгание, чувство отвращения.
Гидува́ти, ду́ю, єш, гл. Брезгать, чувствовать отвращение. К. Іов. 42. Може ви гидуєте, що не їсте нічого? — Принесли того дьогтю, — ми й почали пити. Ми ж гидуємо, а дід так і п'є. Грин. I. 33.
Ги́дшати, шаю, єш, гл. Делаться хуже, гаже. Важко, нестерпуче бути харцизом! З кожним днем гидшає. Стор. II. 254.
Гидю́чий, а, е. Отвратительно гадкий, отвратительно мерзкий, крайне плохой. Таке гидюче, що й глянути на його не хочеться. Полт.
Ги́дь, ді, ж. = Гид. З землі як не стала всяка гидь вилазити: і жаби, і ящірки, і вужі, щурі, миші. Гн. II. 64. Воно на мене: «гидь, волоцюго!» Г. Барв. 439.
