Герцюва́ння, ня, с. 1) = Ге́рець. 2) = Гарцювання.
Герцюва́ти, цю́ю, єш, гл. = Гарцювати. Ном. № 12566.
Ге́рць, ця, м. = Ге́рець.
Гет, меж. и нар. = Геть. Угор.
Гета́ж, жа, м. Тот, кто управляет рулем на заднем плоту сплавного леса (если плоты соединены в одну дарабу). Шух. I. 183.
Гетка, ки, ж. = Готка. Вх. Пч. II. 15.
Гетта! меж. Крик на лошадь: направо. Вх. Лем. 403.
Геть, меж. и нар. 1) Долой, прочь, вон, отстань. Геть, згинь, пропади і до мене не ходи! Ном. № 8765. Іди ж собі геть. Рудч. Ск. II. 7. Во мн. числе — гетьте. 2) Далеко. На бистрому на озері геть плавала качка. Нп. Геть-геть. Далеко-далеко. Дніпро геть-геть собі розкинувсь, сіяє батько та горить. Шевч. 633. 3) Употребляется для усиления. Совершенно, решительно, далеко. Геть чисто виїли. 4) Очень. Чи треба молотника? — Треба, та ще й геть. Г. Барв. 303. 5) Геть-то. Употребляется для усиления значения. Порядочно, достаточно. Прогаялись геть-то, оглядуючи монастир. К. ЧР. 82. Ми знаємо про це і геть-то більше, ніж ви. І геть-то честію такою запишався. Греб. 362.
Ге́тька, ки, ж. Лошаденка, кляча, крестьянская лошадь. Вх. Лем. 403.
Гетьма́н, на, м. Гетман. Ум. Гетьма́нонько. К. ПС. 21.
Гетьмане́нко, ка, м. Сын гетмана. Аф. 385.
Гетьма́нець, нця, м. Житель Гетьма́нщини.
Гетьмани́ха, хи, ж. = Гетьманша. Гетьманиху за рученьку коло себе водить. АД. I. 166.
Гетьма́нів, нова, ве. Принадлежащий гетману, гетманов. Ном. № 138, стр. 294. Ой раді б ми вернутися, — гетьман не пускає; не так гетьман, не так гетьман, — гетьманова мати. Чуб. V. 1030.
Гетьмані́вна, ни, ж. Дочь гетмана. Желех.
Гетьма́нка, ки, ж. Жительница Гетьманщини. Желех.
Гетьмано́ва, вої, ж. = Гетьманша. Пані Барабашева, гетьманова молодая. АД. II. 5.
Гетьма́нонько, ка, м. Ум. от гетьман.
Гетьма́нство, ва, с. 1) Гетманство; сан, власть гетмана. Молодий на гетьманство. Ном. № 996. Єврася Хмельниченка на гетьмана настановляли. АД. II. 121. 2) Страна и народ под властью гетмана. У іншому царстві, у козацькому гетьманстві, у такому селі, як Пекарі, і там жило два брати. Рудч. Ск. II. 139.
Гетьма́нський, а, е. Гетманский. Візьміть мої гетьманськії клейноди, панове. Шевч. 573.
Гетьманува́ння, ня, с. Гетманство, пребывание гетманом.
Гетьманува́ти, ну́ю, єш, гл. Быть гетманом, гетманствовать. З того часу Хмельницький гетьманувати став. АД. II. 8. То не багато Луговський ( = Виговський) гетьманував: півтора года булаву держав. АД. II. 124.
Гетьма́нша, ші, ж. Жена гетмана. Шевч. 144. К. ЧР. 131.
Гетьма́нщи́на, ни, ж. 1) Украина под властью гетмана. 2) = Гетьманство 1.
Ге́цатися, цаюся, єшся, гл. = Гедзатися. Ой із гори та в яр гецився товар. Каменец. у.
Гець, меж. 1) = Гоц. Вона вже вбралась, да стала така дуже хороша; а він і каже: «гець-гець, тепер ходи в танець». Рудч. Ск. II. 63. 2) Восклицание, натравливающее собак, то же, что и гаць-го-га, кусі. Kolb. I. 65.
Гзимс, су, м. Карниз. Подольск. г. Волын. г.
Гзи́тися, гжу́ся, гзишся, гл. = Дрочитися (о скоте). Корова гзится. Вх. Уг. 235.
Гзівка, ки, ж. Hippobosca equina. Вх. Уг. 235.
Гзунс, су, м. = Глузд. Вона хоче роботу робить, та хазяйки з неї не буде, бо гзунсу нема. Уман. у.
Ги… Если нет слова на ги, см. на гі.
Ги, сз. = II. Ге. Таки-м слаба, ги росиця. Гол. II. 554.
Ги́бель, лі, ж. Погибель.
Ги́бель, бля, м. = Гембель. Шух. I. 87.
Ги́біти, бію, єш, гл. Хиреть, болеть, страдать от недостатка чего-либо. Гибіла, гибіла моя ненька, поки і зовсім лягла. Переясл. у. Мусимо гибіти, бо нема в що вдягтися добре.
Ги́ва, ви, ж. = Іва.
