ночко, щебетушечко! Співай мені, кажи мені, говорушечко. О. 1861. VI. 151.
Говору́шка, ки, ж. 1) Ум. от говоруха. 2) Мн. Род грибов.
Говорю́чий, а, е. Говорящий, имеющий дар слова. Говорючий голуб. Грин. I. 164, 160. 2) Говорливый, разговорчивый. Молодий говорючий Радюк. Левиц. Пов. 154.
Гога́, ги́, ж. = Галиця. Вх. Зн. 13.
Го́гіт, готу, м. 1) Ржание. 2) Сильный и продолжительный звук, шум. См. гоготати. (На ярмарку) гогот та рейвах. О. 1862. VI. 98.
Гого́зи мн. Плоды растения гогозник. Лв. 102.
Гого́зник, ка, м. Раст. Vaccinium vitis idaea. Лв. 102.
Гоголіти, лію, єш, гл. Блестеть, светиться. Вода гоголіє поверх трави. Борз. у.
Го́голь, ля, м. Род дикой утки, Anas clangula. Вх. Пч. II. 8. Гоголю, гоголю, припливи к берегу. Чуб. III. 306.
Гогота́ння, ня, с. Действие от гл. гоготати.
Гогота́ти, чу́, чеш и гоготі́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Ржать. А надворі кониченьки гогочуть. Грин. III. 439. 2) Издавать сильный и продолжительный звук, напр.: при отдаленном громе, сильном ветре, сильном пламени. Грім гогоче, а блискавка хмару роздирає. Шевч. 166. Вітер на десять голосів реве і виє, і скиглить, і гоготить. Драг. 72. А наша хата полум'ям палала, і навкруги земля, мов пекло, гоготала. К. МБ. X. 17.
Го́д, ду, м. 1) Год. Год — великий чоловік. Посл. (Борз. у.). Влітку день — год. Ном. № 12555. Ой гуляв, гуляв бідний козак-нетяга сім год і чотири. ЗОЮР. I. 200. Сім год баба похмілялась, та з похмілля і вмерла. Ном. № 11461. Два годи любились вони дуже. Рудч. Ск. I. 78. Другого чи третього году прислав їй гроші, — на второй или на третий год прислал ей деньги. Харьк. У год. Через год. Дак він жив год. Вони в год якраз і прийшли довідаться. Рудч. Ск. I. 72. Під год, як до го́ду. Как в какой год. Під год (як до году) так і хліб родить. Ном. Год-у-год. Из года в год. Так год-у-год і живемо, хвалити господа. Г. Барв. 17. В ряди́-годи. Редко, иногда. Ном. № 7734. 2) Мн. года́. Лета. Інший молод годами, та старий літами. Ном. № 2217. Года́ ви́йшли кому́. Достиг известных лет. Піп не хоче вінчати: ще, каже, йому года не вийшли. Г. Барв. 201. 3) У году́ бу́ти. Служить по найму на год. Борз. у. По года́х ходи́ти. Служить по найму на год несколько лет. Та щоб я й горенька не знала, та щоб я не ходила по годах. Мил. 202. Та буде ж мене по строках, буде ж мене й по годах. Мил. 202. Ум. Годо́к, годо́чок. Їй дванадцять годочків. МВ. I. 130.
Го́ден, дна, дне. Краткое окончание от годний. 1) = Годний. 2) Не го́ден. Не в состоянии. З тої туги аж не годен їсти. Гн. II. 188.
Годи́льник, ка, м. Стенные часы. См. Годинник. Вх. Лем. 404.
Годи́на, ни, ж. 1) Час. Ой сплю годину, сплю і другую, й а вже повертає та на третюю. Гул. Арт. Укр. п. 33. Як ось із неба дощ полився, в годину ввесь пожар залив. Котл. Ен. II. 33. Ой уночі, а з півночі та о третій годині, гей злапали вдовин сина… Гол. I. 139. Восени дня — година. Ном. № 613. Вік наш — як година. Ном. № 8265. Щогоди́ни. Каждый час. Щогодини треба давати по ложці. Употребляется также в значении: постоянно. Щодень, щогодини питається. Шевч. У лемков годи́ни — стенные часы. Вх. Лем. 404. 2) Время, пора. Не такий світ, не така година да тепера настала. Мет. 241. Та збудила мене мати в обідню годину. Мет. 20. Не за великий час — за малую годину. Так то, бачу, недовга літ наших година: скоро цвіте, скоро і в'яне, як у полі билина. ЗОЮР. I. 318. По малі́й годи́ні. Немного спустя. Коли по малій годині і він приходить назад, — довго і не барився. Новомоск. у. Заміж іти — не дощову годину перестояти. Ном. № 8851. Чималу я годину пересиділа, поки вийшла пані. МВ. (О. 1862. III. 52). Щасливою годиною козак уродився. Мил. 79. Досві́тня годи́на. Предрассветная пора. Шевч. 233. Лиха́ годи́на. Плохие, тяжелые времена. Лиха година настала. Лиха́ годи́на часто употребляется в значении: злой рок, злая судьба. Ой лихая година моя! Одцуралась родина моя! Макс. Бий тебе лиха
