дерен, черемху, гордовину. МУЕ. I. 109. Пішов у ліс… Чи горіх знайде хлопець, чи китицями гордовину… Св. Л. 211. Ой у городі та гордовина, на гордовині та зозуленька. Чуб. V. 727. 2) = Гордівниця. Ой дівчино-гордовино, гордуєш ти мною. Чуб. V. 727. 3) = Городина. Желех.
Гордови́тий, а, е = Гордуватий. Сим. 216. Ой дівчино гордовита, гордуєш ти мною. Грин. III. 233. Він був… дуже гордовитий. Коли й гляне на тебе, то все одним оком через плече. МВ. I. 75. Ум. Гордови́тенький. Ном. № 2530.
Гордовли́вий, а, е. Гордый, горделивый. Він у нас не гордовливий. Кв.
Гордоро́слий, а, е. Гордо растущий. Встречено у Млаки: Колись смереки на горбочку пишно красувались, зеленіли гордорослі, в небо зазирали. Млак. 38.
Го́рдощ, щі, ж. чаще во мн. ч. го́рдощі. Гордость, надменность. Дметься гордощами лютий. К. Псал. 20.
Гордува́ння, ня, с. Действие гордящегося, гордыня, пренебрежительность. Ой дівчино гордовита, гордуєш ти мною, — буде твоє гордування все передо мною. Грин. III. 233.
Гордува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Пренебрегать. Г. Барв. 186. Сама себе дурною називала, що Орликом гордувала. Чуб. V. 1085. Він нами гордує. МВ. II. 92. 2) Гордиться, чваниться. Вона багато гордує.
Гордува́тий, а, е. Гордый, гордящийся, надменный. Я не багатий, не гордуватий, високо не несуся. Мет. 67. Така думка світилась.... на її гордуватому виду. Г. Барв. 464. Ум. Гордува́тенький. МВ. (О. 1862. III. 57).
Гордува́тися, ду́юся, єшся, гл. Гордиться, чваниться. Сядь, козаче, не гордуйся, коли хочеш — поцілуйся. Чуб. V. 233.
Горду́н, на́, м. Гордец. Козак не гордун, що оборве, то й в кавдун. Ном. № 12166.
Го́ре, ря, с. 1) Горе, печаль, горесть. Іде дівчина до хати, несе своє горе. Шевч. 276. 2) Горе, несчастие. З щастя та з горя скувалася доля. Ном. № 1725. На го́ре йде́ться, пішло́. Пошло на несчастие. Живе́, го́ря прикупи́вши. Плоховато живет. Ном. № 7506. Ум. Го́ренько, го́речко.
Горе́л, рла́, м. = Орел.
Горе́лі, ре́ль, ж. мн. Качель. См. Реля 1. МУЕ. III. 169.
Го́рен и горн, рна, м. 1) Горн в кузнице. Грин. II. 74; Чуб. II. 239. У кузні коваль, забувши про залізо в горні, балакав з хуторянами про чорну раду. К. ЧР. 194. 2) Печь для обжигания глиняной посуды. Шух. I. 263. Палає, як горен. Ном. 3) Известковая печь. Славяносерб. у.
Горе́нити, ню, ниш, гл. 1) Горчить, отдавать горьким вкусом. Мнж. 178. Ірви, кумо, ягідки, которі солодкі, а которі гіркі — для моєї жінки, а которі горенять, то діточки поїдять. Чуб. V. 614. Чогось борщ горенить. Кролев. у. 2) Переносно у М. Вовчка: В серці горенить мов отрутою — сильное огорчение. МВ. (О. 1862. I. 80).
Го́ренько, ка, с. Ум. от горе.
Горе́цвіт, ту, м. Раст. Helleborus niger L. ЗЮЗО. I. 124.
Горе́цтво, ва, с. Горесть, печаль. Черниг. у.
Гореч, чі, ж. Жара. Вх. Лем. 405.
Го́речко, ка, с. Ум. от горе.
Горзи́на, ни, ж. Плетень из ивы. Греблі гатили, кілля забивали, горзину та драницю клали. Макс. (1849). 55.
Гори́квіт, ту, м. = Гори́цвіт. Вх. Пч. I. 8.
Гори́ніж, нар. Вверх ногами. Каменец. у.
Горихві́ст, хвоста́, м. Птица. Lusciola phaenicurus (и tithys). Вх. Пч. II. 12.
Гори́цвіт, ту, м. Раст. Adonis vernalis L. Вх. Пч. I. 8. ЗЮЗО. I. 109. Мил. М. 87.
Гори́ще, ща, с. Чердак. На хату закинь, на горище. Рудч. Ск. II. 124.
Горі, нар. Вверх. Іде Мар'я горі драбиночкою. Гол. IV. Горі, рибки, горі, горі бистров водов. Гол. I. 337.
Горі́вка, ки, ж. = Горілка. Лукаш. 112. Грин. III. 349. Ум. Горі́вонька. Грин. III. 86. Горівочка.
Горідчик, ка, м. Ум. от город.
Горі́жний, а, е. Огражденный? Старими людьми село порадне, парубочками село горіжне, а дівоньками село веселе. АД. I. 50.
Горі́знач, нар. Лежа на спине. Черк. у.
Го́рій и горі́йше, нар. Хуже, горше. О. 1861. VIII. 31. Кепсько, Григорій,
