щодалі, то горій. Нп. Ой лихо, лихо, де свекруха є, а ще горійше, де є обоє. Чуб. V. 704.
Горі́йший, а, е. Худший, горший. Немає й не буде горійшої муки. Грин. III. 300.
Горі́лий, а, е. Горелый. Межи вами женишище, як горілеє днище. Мет. 195. Горілий пеньок. Грин. I. 65.
Горі́лиця, ці, ж. = Горілка. К. ЦН. 281. Горілице оковита, кажуть тебе люди пити. Чуб. V. 1099.
Горі́ли́ць, нар. Вверх лицом, навзничь. Лежить горілиць. Каменец. у. Чуб. I. 204.
Горі́лка, ки, ж. Водка, хлебное вино. Як горілку п'ють, то мене минають, а як ся б'ють, то від мене починають. Ном. № 2093. Без горілки — нема говірки. Чуб. I. 282. Ум. Горі́лонька, горі́лочка. Грин. III. 681.
Горілча́ний, а, е. 1) Водочный. Там бочка горілчана. Ном. № 8628. Не любить бджола й духу горілчаного. Сим. 202. 2) Горілча́ний брат. Собутыльник. Черк. у.
Горі́льня, ні, ж. Винокурня, винокуренный завод. Рудч. Чп. 124.
Горіне́ць, нар. Вверх лицом, навзничь. Угор. Он в тотій труні горінець лежит. Драг. 268.
Горі́ння, ня, с. Горение.
Го́рість, рості, ж. Горечь (о вкусе). Треба варити ці коренці, поки з їх горість вийде. Черниг.
Горі́ський, а, е. Верхний. См. Горі́шній. Kolb. I. 92.
Горі́ти, рю́, ри́ш, гл. 1) Гореть. Без підпалу й дрова не горять. Ном. № 3298. Гори́ть, як сліпи́й ди́виться, — совсем не горит. Ном. № 7566. Як мо́кре гори́ть. Плохо, вяло идет работа, дело. Ном. № 10909. Шку́ра гори́ть (на кому). Горячий, непоседливый (кто). Г. Барв. 320. 2) Быть в жару, иметь повышенную температуру (о больном). Болітимеш, горітимеш, смерті бажатимеш. Чуб. V. 186. 3) Блестеть, гореть. Погас місяць, горить сонце. Шевч. 127. Базари, де військо, як море червоне, перед бунчуками бувало горить. Шевч. 149. Надо мною з своєю божою красою гориш ти, зоренько моя. Шевч. 620. 4) Пылать желанием, сильно желать чего. До кужеля рука болить, до горілки душа горить. Нп. Черк. у. 5) Горю-горю пень. Присловье в игре в щітки. Чуб. III. 93.
Горі́тися, ри́ться, гл. безл. = Горіти 1. Як не ладиться, то й в печі не гориться. Ном. № 1700.
Горі́х, ха, м. 1) Орех (плод). Сім міхів оріхів. Ном. № 9207. 2) Орешина, ореховый куст, ореховое дерево. Ой у лісі на горісі сорока зависла. Чуб. III. 133. Ум. Горі́шенько, горі́шечко, горі́шок. Грин. III. 407.
Горі́ховий, а, е. Ореховый. Горіхова лушпайка. Ой піду я у вишневий садочок та вирву горіховий листочок. Грин. III. 349. Сіделечко горіхове. Чуб. V. 305.
Горі́ше, нар. = Горійше. Ой горе, горе калині при долині, а ще й горіше сироті на чужині. Грин. III. 415.
Горі́шенько, ка, м. Ум. от горіх.
Горі́шечок, чка, м. Ум. от горіх.
Горі́шина, ни, ж. 1) Ореховое дерево, ореховый куст (в последнем значении чаще употребляется: ліщина). Липки, горішина, соснина. Котл. Ен. VI. 21. 2) Раст.: а) Coronilla varia. Лв. 98; б) Trifolium rubens. Лв. 102. См. Головайчик.
Горі́шній, ня, нє. 1) Верхний, наверху находящийся. Подивиться козак Нечай в горішню кватирку. Гол. I. 8. Горішній навій. МУЕ. III. 17. Камінь у млині буває горішній і долішній. Каменец. у. Горішній одвірок над хатніми дверьми. ЕЗ. V. 204. 2) Выше по течению лежащий. 3) О ветре: северный (на Днепре). Мнж. 148. Северо-восточный (Кубань). О. 1862. V. Кух. 37. Горі́шній бік у полотні́. Лицевая сторона полотна, которая при вышивании обращена к швее. Шух. I. 154. 4) Чердачный. Горішнє вікно. 5) Горі́шня ха́та. Та из хат (комнат), которая находится в сторону гор (в подгорных местностях). Шух. I. 95.
Горішня́к, ка́, м. Северный ветер. Браун. 6.
Горішня́нин, на, м. Живущий на верхнем конце села. Фр. Пр. 72.
Горі́шок, шка, м. 1) Ум. от горіх. 2) Раст.: а) — бі́лий. Trifolium montanum L. Шух. I. 22; б) — черво́ний. Trifolium pratense. Шух. I. 22. 3) Род игры в мяч. О. 1861. XI. Св. 36.
Горі́ще, нар. Выше. Їк узіли Мирін Штолу та з собов горіщ. ЕЗ. V. 34.
