Дерри́на, ни, ж. В Херсонской и Екатеринославской губ. выражение для означения кустарников, состоящих из терновника, боярышника, шиповника и ежевики. Закр.
Де́рти, деру́, ре́ш, гл. 1) Разрывать на части, драть. Так дере одежу, що страх. Харьк. у. 2) Сдирать, срывать. З одного вола двох шкур не деруть. Ном. № 7472. 3) Грабить. 4) Требовать лишнее; брать взятки. У поліції деруть і тепер так, як дерли і перше. 5) Драть, царапать. Проханий кусок горло дере. Ном. 6) Де́рти горобці́в, ластовеня́т и пр. Разорять гнезда воробьев, ласточек и пр. А ти б хотів, щоб інститутки горобців дерли та учились мужичих казок? Левиц. Пов. 151. 7) Де́рти го́рло. Сильно кричать. 8) Де́рти крупи́: а) превращать зерно в крупу посредством жерновов; б) рождественская игра. О. 1862. IV. 87. 9) Дерка́ч дере́. Коростель кричит. 10) Де́рти о́чі. Лезть в глаза. Як сниться хто з померших, то треба на часточку дати, щоб очей не дерло. Ном. № 287. 11) Де́рти пі́р'я. Обрывать бородки перьев. Усю зиму пір'я дерла — так надокучило, зате подушки м'які будуть. Васильк. у. 12) Обдирать кору деревьев. Лика дерти. Ой як підемо у щирі бори да берестоньку дерти. Мет. 466. 13) Де́рти го́лову. Задирать, поднимать голову. (Кінь) дере вгору головоньку. Нп. 14) — во́вну. Чесать шерсть щеткой с проволочными крючками. Вас. 152. 15) — мур. Приходить в отчаяние. Мати мур дере, в землю вбивається: «Утопила я й твою, й свою головоньку». Г. Барв. 264. 16) Бежать сильно. Я берегом деру. Г. Барв. 314.
Де́ртися, деру́ся, ре́шся, гл. 1) Разрываться на части, рваться, драться. У матері пазуха дереться дітям ховаючи, а в дітей пазуха дереться од матері ховаючи. Ном. № 9225. 2) Карабкаться. Дереться на стіну. Васильк. у. Дратися на гору. Мет. 167. 3) О кошке: царапаться. Кішка на мішок дереться — на вітер. Грин. I. 11.
Де́рти́ця, ці, ж. 1) = Драни́ця. 2) = Те́ртиця.
Дерти́чний, а, е. 1) Из драницы. 2) Дощаной.
Дертя́ний, а, е. Из дерті.
Дерть, ти, ж. Крупно смолотая мука для корма скота. Мнж. 166. Сіль дають у нас вівцям весною ранньою, мішають з борошном або дертю з ярого жита, а як нема, то й озиме жито годиться. О. 1862. V. Кух. 35.
Деру́н, на́, м. 1) Грабитель. Піп-дерун дере і з живого, і з мертвого. Чуб. То такий дерун, що з Христа зняв би. Ном. № 7409. 2) Взяточник. 3) Чесальщик шерсти. Вас. 152. Ум. Деруне́ць. Чуб. V. 1164.
Деручки́й, а́, е́. Умеющий ловко вскарабкиваться. Константиногр. у.
Дерча́к, ка́, м. Насекомое из породы кузнечиков.
Дерча́ння, ня, с. Дребезжание. Харьк.
Дерча́ти, чу́, чи́ш, гл. Дребезжать, трещать. Харьк.
Дерю́га, ги, ж. = Дерга. Пропила дерюгу на Мусійову наругу, а Мусій кучеряв та дерюгу викупляв. Ном. № 12553.
Деря́ба, би, м. Пт. соя, Corvus glandarius. Ум. Деря́бонька.
Деря́бка, ки, м. Раст. подмаренник, Galium aparine.
Деря́бонька, ки, ж. Ум. от деряба.
Де́сбіч, нар. По правую сторону. Закр.
Десбі́чний, а, е. Направо лежащий. Желех.
Де́сна, ни, ж. Десница, правая рука. Не дарма звав її своєю десною. Стор. МПр. 97.
Десни́й, а́, е́. Правый.
Де́спо́т, та, м. Деспот.
Деспоти́зм, му, м. Деспотизм. Левиц. Пов. 12, 67.
Деспоти́чний, а, е. Деспотический. Натура… груба, дика й дуже деспотична. Левиц. Пов. 7.
Де́спотство, ва, с. Деспотизм. К. Кр. 17, 31. К. ХП. 10.
Де́ся, нар. Где ни, откуда ни. Деся взялася да із моря синя хвиля. Мет. 101.
Де́сятеро, чис. Десять душ, штук. К. Св. П. I. кн. М. XVIII. 32. Уде́сятеро. Десятерицею, в десять раз. Удесятеро їм відплатимо за наші біди. Сніп. 48. Може вдесятеро більш, ніж вони були винуваті. ЗОЮР. I. 285.
Деся́тий, а, е, чис. Десятый. Через деся́те-п'я́те. С пропусками. Ном. № 7536.
Десяти́на, ни, ж. 1) Десятая часть. Тоді Оврам дав йому (Мельхиседекові)
