потурай, дівчинонько, моїй розмовоньці, держи сама розум добрий в своїй головоньці. — Держала б я розум добрий, да впустила в воду, не вповала на худобу, а на його вроду. Мет. 83.
Держа́тися, жу́ся, жи́шся, гл. 1) Держаться. 2) Придерживаться, держаться. Держись берега! Ном. № 3359. Держися війська все середнього. Чуб. III. 271. Держись за землю! Ном. 6643. — ха́ти. Бывать, быть дома. Я для тебе недобрим був чоловіком: як не лежав, то ходив, або й хати не держався. Св. Л. 97—98. Дітвора й хати не держалась — розбрелись, хто куди попав. Св. Л. 175. — голови́. Удерживаться в голове. Антосьо слухав сю мову, а вона йому й голови не держалась. Св. Л. 191. 3) Не отступать, не сдаваться, держаться. Держись, козаче, отаманом будеш. Ном. 4) Поддерживаться, иметь опору. Пани мужиками тільки й держаться. 5) Находиться, пребывать. Зимою риба держиться на дні. Держа́тися ку́пи. Быть вместе. Таке́, що й ку́пи не держи́ться. Несообразность. Вигадаєте таке, що й купи не держиться. Левиц. Пов. 186.
Держа́чка, ки, ж. Перила. Угор.
Держачо́к, чка́, м. Ум. от держак.
Де́рживо, ва, с. Иждивение, содержание. Мати живе на його держиві.
Де́ржівно́, на́, с. 1) = Держално. Шух. I. 164, 214, 166. 2) Часть мотовила. Шух. I. 150. 3) Часть ботелева. Шух. I. 215. 4) = Держак 2. Шух. I. 148.
Держки́й, а́, е́. 1) Цепкий, липкий. Глина держка, добра для муру. Миус. окр. 2) Стойкий, устойчивый; о судне также: поднимающий много груза. Це держкий човен: хоч би ми й усі посідали, то здержить. Харьк. г.
Дерзки́й, а́, е́. Упругий, жесткий. Трава дерзка, трудно тепер її косити. Сквир. у.
Дери́люд, да, м. Обдиратель, грабитель. Рк. Левиц.
Дери́нник, ка, м. Раст. Rubus caesius. Лв. 101.
Дери́хвіст, хвоста, м. Хвастун, задира, фат. Сквир. у.
Дері́зний, а, е. Задеристый.
Дері́й, рія́, м. 1) = Дерун. Бога роди! І в Харкові в палаті добрі дерії. Харьк. 2) Напильник. Черном. 3) Тот, который дерет овечью шерсть.
Дері́ння, ня, с. Рвание. НВолын. у.
Дерка́ч, ча́, м. 1) Коростель (птица). Rallus crex. А в очереті та деркач дере, пусти, мати, на юлицю, бо аж плач бере. Лавр. 32. 2) Веник без листьев, голик. Баба вловила, в міх положила, деркачем била. Ном. № 9627. 3) Название вола тонкого и высокого, с подтянутым животом. КС. 1898. VII. 46. 4) Трещотка ветряная или ручная для спугивания птиц в огороде или саду. Части ручн. деркача: па́лки, карбо́ваний вало́к, фіст. Шух. I. 112, 166, 167. 5) Род игры с трещеткой. Ив. 43. Ум. Дерка́чик.
Деркача́, ча́ти, с. Птенец коростель. Ум. Деркача́тко, деркача́точко.
Деркаченя́, ня́ти, с. = Деркача.
Дерка́чик, ка, м. Ум. от деркач.
Дерка́читися, чуся, чишся, гл. Истираться (о венике). Уже віник деркачиться.
Дерки́й, а́, е́. Шероховатый. Вх. Зн. 14.
Деркоті́ти, кочу́, чеш, гл. Издавать звук дер-дер. Деркач деркоче. Колесо в возі деркоче. Деркотіли деркачі. Стор. МПр. 2.
Дерни́на, ни, ж. Кусок дерна. Стор. МПр. 111. Неси оці дві дернині. Киев.
Дерни́ння, ня, с. 1) Место, поросшее дерном. 2) Торф. Черкас. у.
Дерни́ця, ці, ж. 1) Четвероугольник вырезанного для корма маленьких гусей дерна. 2) Доска. Ой і казав пан Каньовський дерниць накупити, молодої Бондарівні домовину збити. Чуб. V. 428.
Дерно́вий, а, е. Выложенный дерном.
Дернува́ти, ну́ю, єш, гл. Обшивать дерном, выкладывать дерном. Рк. Левиц.
Дерну́ти, ну́, не́ш, гл. одн. в. от дерти. 1) Рвануть. 2) Взять лишнее. Мусили вдаватись до сусідських попів. А чужий панотець, як чужий пан, як дерне, то аж пальці знати. Св. Л. 126. 3) Сильно побежать. Насилу живий вирвався! Як дерне!.. Рудч. Ск. I. 3.
Дерню́ка, ки, ж. = Дернина. НВолын. у.
Дерня́, ні́, ж. = Дернина.
Дерону́ти, ну́, не́ш, гл. = Дернути. Як схоплю борону, та за ним дерону. Харьк. г.
