Ди́бу, ди́бу, меж. Припев в песне. Ой пас вівці да на Бондарівці, положив бурдюх да на могилці. Дибу, дибу! Чуб. V. 1086.
Дибу́лі, нар. = I. Дибки. Дай бабі цибулі, стане баба дибулі. Лубен. у.
Дибуля́ти, ля́ю, єш, гл. Итти очень медленно. Ондечки старий дибуля. Черниг. г.
Дибу́ль, меж., выражающее, что человек медленно идет. Ох я з корчми дибуль, дибуль, бочулочку тимуль, тимуль. Чуб. V. 1088.
Дибу́ні, дибу́ночки, дибу́сеньки, дибу́сі. См. II. Дибки.
Ди́бці, ців, ж. мн. Ум. от диби.
Див, ва, м. ? Щоб на тебе див прийшов. Ном. № 3743. КС. 1890. X. 58.
Дива́н, ну, м. Диван, турецкий государственный совет. Іде султан, покинувши в дивані башів та візирів широкомовних. К. МБ. XII. 269.
Дива́ція, ції, ж. Удивление, диковина. Киевск. г.
Ди́вдерев, ва, м. = Дивдерево. Лв. 98.
Ди́вде́рево, ва, с. Раст. дурман, Datura stramonium. ЗЮЗО. I. 121.
Диве́нний, а, е. Очень удивительный. Желех.
Ди́вень, вця, м. Хлеб в виде толстого кольца; его пекут на свадьбу для невесты, которая должна сквозь него посмотреть на гостей. Полт.
Диви́дло, ла, с. Вид?
Диви́зія, зії, ж. = Диво, дивовижа. Отака дивизія! Лебедин. у. Диви́зія та й годі! Удивительно! Осн. 1862. IX.
Ди́вий, а, е. Дикий. Ніби дивії звіра зубами скреготали. Чуб. I. 180.
Дивина́, ни́, ж. 1) Удивление, диковина. Бач, якої дивини наросло на отій вербі. Лохв. у. 2) Раст. царский жезл, Verbascum Lychnitis. ЗЮЗО. I. 140. Да посадю я дивину, да зеленую єлину, червоную калину. Чуб. III. 321. Сім миль мосту, а на кінці мосту дивина, а на тій дивині цвіт на весь світ. Ном., стр. 290, № 14. Ум. Диви́нка.
Ди́вити, влю, виш, гл. = Дивувати. Хто дивить, нехай собі так чинить. Ном. № 7814.
Диви́тися, влю́ся, вишся, гл. Смотреть, глядеть. Треба якось у очі дивитися. Ном. № 3177. Дивиться, як кошеня в каганець. Ном. № 9242. Тепер і хата її дивиться якось сторч. Хата. 103. Диви́ но. Смотри-ка. Диви но вже сонце сідає. Ном., стр. 289, № 10057.
Ди́вка, ки, ж. Диковина. В выражении: Нема́ ди́вки. Не удивительно. Нема дивки на свої гроші, а чужі все важкі. Ном. № 4811.
Ди́вний, а, е. 1) Удивительный, дивный, чудный. Скажу я тобі диво дивноє, що о Петрі Дунай замерзав. Чуб. III. 317. 2) Странный. Дивний чоловік Хведь! Чи він планетник, бог його знає. Каменец. у. То представиться Алкану-пашаті, трапезонському княжаті, молодому паняті, сон дивен, барзо дивен на прочуд. Макс. (1849). 33. Ум. Дивне́нький, дивне́сенький. Приснився мені сон дивненький, що приїхав мій миленький. Чуб. V. 3. Приснився козакові дивнесенький сон. Млр. л. сб. 212.
Дивни́ця, ці, ж. Удивление. Дивни́ця кому́. Удивительно кому. Ото мені дивниця, що де воно з хати ся поділо. Каменец. у.
Ди́вно, нар. Удивительно, странно. Дивно мені та чудно. Якось так дивно ся називає. Каменец. у. Ди́вно здава́тися. Казаться странным, удивительным. Дивно тільки здалось йому, що Черевань про те ані гадки. К. ЧР. 103. Ум. Дивне́нько.
Ди́во, ва, с. 1) Диво, чудо; странное, удивительное или редкое явление. Кільки світа, тільки й дива. Ном. № 2385. Такі дива руками його робляться. Єв. Мр. VI. 2. Таку пісню чорнобрива в степу заспівала: зілля дива наробило — тополею стала. Шевч. 18. Велике диво — опеньки! Ном. № 5536. Там дива такого на ярмарку, що й за тиждень не передивишся. Лебедин. у. Ди́во! Удивительно! Диво, що добре вбрався, коли такий багач! На ди́во. На диво, на удивление. На диво була в Череваня дочка. К. ЧР. 48. Не в ди́во. Не в диковину. Твоє пиво та й не в диво, дивні мені слова твої. Лавр. 111. Ди́вом дивува́тися. Сильно удивляться, изумляться. Драг. 3. То тоді то у городі у Лебедені царі і князі великим всі дивом дивували. Макс. (1849). 88. То всі тоді козаки дивом дивували, що по якому Чорному морю, по бистрій хвилі потопали, ані одного козака змежи війська не втеряли. Макс. (1849). 52. 2) Род хоровода. Грин. III. 114. Ум. Дивце. О. 1862. X. 31.
